Рус Укр
«Океан Ельзи» у Нью-Йорку:
шматочок України для всіх небайдужих
«Океан Ельзи» у Нью-Йорку: <br />шматочок України для всіх небайдужих

Андрій Прокопенко (програміст, засновник гурту 2sleepy)

Концерт «Океану Ельзи» проходив в одному з культових закладів Нью-Йорку, Webster Hall, який, ймовірно, колись належав відомому гангстеру Аль Капоне. Проте концерт-хол на 1400 чоловік не зміг вмістити всіх бажаючих, навіть не зважаючи на чималу вартість квитка — близько $90.

Регулярно відвідуючи концерти у Нью-Йорку, я зазвичай спостерігаю наступну картину: люди повільно підтягуються до клубу, на розігріві, скоріше за все, зала лишається майже порожньою. Натомість на концерт «ОЕ» черга вишикувалась ще до того, як клуб відчинив двері.

Гурт одразу задав тон всьому концерту, розпочавши піснею «Вставай». Напевно, зайвим буде казати, що така група, як «Океан Ельзи», в принципі не може погано виступити. Було смішно, коли я намагався пояснити своїм американським співробітникам, на концерт якої групи я йду у п’ятницю ввечері. Зійшлися на тому, що це український Bon Jovi.

Оксана Гулійчук (спеціаліст з комунікацій, журналіст)

«Океан Ельзи» — то не просто любов, то майже національне свято. Принаймні, у Нью-Йорку

Я звернула з 4 авеню на 11 вулицю. Ось вивіска Webster Hall з хелловінівським гарбузом на ній, а нижче, чорним на білому, красується «October 17, Okean Elzy, Sold Out». Еге ж, здивували — Sold Out був ще чи не в день анонсу концерту. Факт дуже втішний, але не для тих, хто не втрапив на концерт. Поціновувачі «ОЕ» завчасно давали оголошення в соцмережі, а в день концерту просто писали на папері від руки: «Куплю квитки. Дорого».

На тротуарі струнко простяглась черга. І якби я не знала, що це концерт «ОЕ», то можна було б припустити, що це День Незалежності на Майдані. Око українофіла тішило різноманіття вишиванок, футболок з національним гербом, дівчата у віночках, синьо-жовті стяги на плечах. «Океан Ельзи» — то не просто любов, то майже національне свято. Без перебільшень. Принаймні, у Нью-Йорку.

Другий поверх WH заповнився по вінця. Люди в преокеанівському очікуванні вигукували «Слава Україні». Концерт розпочався із запізненням і дещо мляво, навіть якщо і зі «Вставай». Видно було, що Святослав не зовсім задоволений тонкощами звуку і пішов «більшого вимагати». Справжня спека (в усіх розуміннях цього слова) почалася після «Майже весна». Зал таких розмірів для гурту такого запалу надзвичайно тісний, та й з кульгавою системою кондиціонування.

Не важливо чи ти говориш українською, англійською чи російською, адже ми всі об'єднані знаменником любові

Потужний обмін енергією почався у другій частині концерту. Під ногами у буквальному розумінні здригалась підлога. Музиканти та фани встановили рок-н-рольний діалог. Святослав поцікавився, якою мовою будемо говорити, пожартував, що можемо і японською. Протягом вечора Вакарчук вправно міксував українську та англійську.

Усі музиканти гурту чудово виглядають, а атлетична статура і талант Вакарчука спокусили одну жінку з залу настільки, що вона вправно дісталася на сцену і за дві секунди вже обіймала Святослава. Охорона, мабуть, здивувалися її спритності. Вакарчук навіть не збентежився.

Приємно здивував той факт, що публіка з однаковим ентузіазмом приймала і разом співала як старі пісні, так і композиції з найсвіжішого альбому «Земля». «Незалежність» та «Стіна» звучали з особливим хвилюванням. Неабияким сюрпризом стала «Така як ти» з проекту «Вночі». Була і «нінокатамадзівська» гра оксамитовим вокалом перед «Другом», ну а «Без бою» — то вже майже гімн.

На біс Вакарчук одягся у чорну футболку з білим тризубом. Сказав, що хвилювався, чи всі друзі «ОЕ» у NY зможуть потрапити на концерт, а оскільки знає, що квитків бракувало, то хлопці обіцяли повернутися у лютому. Звісно, обіцянку усі сприйняли екстрарадісно. На такі концерти у Нью-Йорку чекають з нетерпінням. Єдине сподівання – більший зал та більше квитків.

«Океани» беззаперечно заслужили унісонне скандування «Молодці!». Ось уже 20 років вони тішать нас якістю музики та глибиною текстів. І не важливо чи ти говориш українською, англійською чи російською, адже ми усі об’єднані знаменником любові до «Океану Ельзи».

Усі фото — Андрій Прокопенко

В тему
Андрей Хлывнюк: о рок-н-ролле и людях
Андрей Хлывнюк: о рок-н-ролле и людях
Свидетели Гедонизма: новая жизнь Труханового острова
Свидетели Гедонизма: новая жизнь Труханового острова
Дневник UPark Festival. День 2: Muse, Hurts, Poets Of The Fall, My Vitriol, ШАNA
Дневник UPark Festival. День 2: Muse, Hurts, Poets Of The Fall, My Vitriol, ШАNA
 Дневник UPark Festival. День 1: RHCP, The Kills, Nothing But Thieves, The Hardkiss
Дневник UPark Festival. День 1: RHCP, The Kills, Nothing But Thieves, The Hardkiss
Комментариев пока нет.