Фіхтах знаходиться за 13 км від чеського кордону. Оскільки в Чехії декриміналізовані не тільки легкі наркотики, а й до граму кокаїну і героїну, поліцейський контроль тут дуже суворий. Копи не раз влаштовували облави в домі Оллі і, як виявилось, в Баварії все далеко не так райдужно, як видається на перший погляд.
«Якщо косяк знайдуть у тебе в машині, ти просто заплатиш 500 євро штрафу. Якщо у мене — я залишусь без прав, а відновити їх майже неможливо. Якщо це буде в клубі — клуб закриють. Це при тому, що за 20 км звідси легально все, та навіть і в Берліні».
«Щоб відновити права ти мусиш пройти тест у психолога: платиш 500 євро, щоб він над тобою познущався і ти не здав. Мій друг втратив права, бо їздив напідпитку. І от він заходить до психолога, закриває двері, а той йому каже “а ти не міг би прикрити двері?” — він обертається, двері закриті. “Чому ти обернувся, якщо ти щойно сам закрив двері? Приходь наступного разу”. А без прав у цьому селі ти мертвий. У Фіхтах і назад їздить один потяг на день, автобусів нема — ти просто лишаєшся тут, у цій прекрасній тюрмі. Тому люди їдуть в Чехію і купляють там нові права за 600 євро».
Ми докурюємо чергову сигарету і слухаємо лайв Khruangbin. Цей вечір я запам’ятаю на все життя. Коли мені буде 46, я б хотів бути таким, як Оллі — відкритим, закоханим у музику і трохи ненормальним.