Спіймати хвилю: як влаштовані шоукейс-фестивалі та як українці підкорювали Waves Vienna 2019

,

29 ноября 2019

278

0

Коли гурт [O] змушує європейську пресу втрачати голову на танцполі, коли Alyona Alyona здіймає міжнародний хайп іще до виходу на сцену, коли повний паб австрійців завзято підспівує Саші Булю, вплив музичних шоукейсів вже очевидний. Але це лише початок.

Сергій Кейн відвідав Waves Vienna 2019 і розповідає про місце шоукейс-фестивалів у музичній індустрії та потрійний український фурор у Австрії.

Як ми тут опинились

Як ми тут опинились

Шоукейс — модне слово останнім часом. Лейбли, піар-агенції, конференції — усі роблять власні музичні шоукейси. Проте часто організатори або самі не до кінця розуміють формат, або недостатньо пояснюють його артистам, тож термін поступово розмився у значенні.

Світові музичні шоукейс-фестивалі — це ціла екосистема. Майже в кожній розвиненій країні є своя найбільша і найповажніша подія такого формату. Між цими подіями і країнами курсують люди з індустрії — букери, менеджери, журналісти, стартапери — вдень зустрічаються на фуршетах і дискусіях, знайомляться, укріплюють зв’язки, обговорюють співпрацю або просто тусуються, а ввечері відкривають для себе свіжих артистів, яких в ідеалі можна забронювати в тур, підписати на лейбл, запропонувати їм послуги з промо абощо. Фестивалі намагаються представити еклектичний лайн-ап, тримаючи в голові певні квоти на кожну з країн та обираючи серед тисяч заявок від музикантів. Разом шоукейс-фестивалі утворюють велику грибну мережу контактів.

Австрійський шоукейс Waves Vienna, найпрестижніша музична подія в країні, завдяки географії проходить під девізом «Схід зустрічає Захід». Дев’ятий рік поспіль тут виступають нові імена з протилежних кінців Європи. Цього разу подія зібрала 13,000 слухачів — як делегатів індустрії з 33 країн, так і просто меломанів Відня — та понад 100 артистів із 20 країн на 10 сценах за 3 дні. Україна вперше отримала розширену квоту на чотири місця в лайн-апі та можливість провести власну презентацію і нетворкінг. Для цього на фестиваль виїхала ціла делегація — реперка Alyona Alyona, витончений поп-гурт [O], мандрівник із гітарою Sasha Boole, психоделічні казкарі Tik Tu, а також менеджери, промоутери, журналісти — такий масштаб став можливим зусиллями Українського інституту та Music Export Ukraine.

Ірина Прокоф'єва і гурт [O]
Альона Дмуховська
Дарця Тарковська

Український інститут — державна установа, яка представляє українську культуру в світі і налагоджує міжнародні зв’язки. Створений лише рік тому, Інститут вже влаштовує і спонсорує десятки і десятки проектів у 11 державах. Половина з них пов’язана із двостороннім роком культури Австрія-Україна. «Це наймасштабніша дотепер культурна репрезентація України в іншій країні», — вважає генеральний директор УІ Володимир Шейко.

Із цим важко не погодитись, охоплення та інтенсивність справді вражають. Зокрема за два тижні до Waves Vienna у Зальцбурзі та Штайрі зіграли кілька молодих українських джазбендів, а у Відні пройшла європейська прем’єра опери-антиутопії GAZ за мотивами постановки Леся Курбаса. У сусідні з шоукейсом дати в австрійській столиці відбулися майстер-класи та концерти акусматичної музики за участю композиторки Алли Загайкевич, плюс за лічені дні у Шонберґ-центрі дав сольник піаніст Антоній Баришевський, а у Музейному кварталі розгорнулась просто неба безкоштовна «Українська ніч» із виступами ONUKA, ZAVOLOKA, DZ’OB та 3D-маппінгом старих українських мозаїк, спеціально анімованих для події під саундтрек Ptakh_Jung. На самому Waves Vienna справи Інституту представляла керівниця програмного відділу Ірина Прокоф’єва — всупереч застарілим стереотипам про держслужбовців, вона підійшла до справи з пристрастю і обізнаністю, з головою поринувши в нетворкінг.

В свою чергу, Music Export Ukraine — це незалежна ініціатива двох досвідчених музичних кураторок, Альони Дмуховської та Дарці Тарковської. Як експортний офіс, вони постійно у справах — консультації з маркетингу і стратегії, тренінги та менеджмент артистів на шоукейсах, міжнародна співпраця, організація регулярної Music Conference Ukraine, робота з фондами, фестивалями, програмами обміну досвідом. Ось і тут, у Відні, їхній графік завантажений особистими зустрічами з гравцями індустрії.

Ірина Прокоф'єва і гурт [O]
Альона Дмуховська
Дарця Тарковська

Waves Vienna вдень:
конференція та український прийом

Waves Vienna вдень:
конференція та український прийом

Більшість локацій фестивалю зосереджені на території культурного центру WUK у густонаселеному студентському районі столиці. У 1855-му тут була локомотивна фабрика, а тепер це комплекс майданчиків загальною площею 12,000 м², облаштований під концерти, виставки, спектаклі, танцювальні і театральні школи, навчальні класи, дитячі гуртки. Внутрішній дворик, залитий сонцем і оповитий рослинами, із кількома барами та пісочницею, в якій дітлахи очікують занять — усе це зі старту робить Waves Vienna домашнім заходом. Як і привітність делегатів із інших країн.

Із 10 ранку тут обговорювали теми, що назріли у Європі — моральні обов’язки промоутерів, виклики в роботі жінок, вихід на музичний ринок Азії, застосування штучного інтелекту. На одній із панелей представили детальне дослідження європейських музичних індустрій, щоб показати: варто триматися разом, бо маємо спільні проблеми. На одному з воркшопів будували модель роботи нічного мера Відня за досвідом Лондона. Паралельно — закриті зустрічі із журналістами і організаторами фестивалів із різних країн та навіть сесія питань-відповідей із лідером словенського гурту Laibach Іваном Новаком, бо чому б і ні.

У той же час одна за одною несуться рецепції — окремі країни запрошують до себе на гостини з фуршетом, вітальним словом, знайомствами і виступом локального артиста. Окрім фокусних країн цього року — Швеції та Угорщини, навколо яких зосереджений значний шматок програми — свої рецепції влаштували Німеччина, Ізраїль, Чехія, Швейцарія, Словенія, Ліхтенштейн та Україна.

Наша рецепція отримала назву «Meet Ukrainians!» і стала однією з найбільш обговорюваних іще за день до початку. Європейський музичний ринок завжди шукає нові шляхи зростання, а про Україну хоч і чує все більше, проте знає досі небагато. Особистий контакт — хороша можливість перевірити грунт: як працювати з цією країною, що представляє з себе індустрія. 

А розказати про Україну дійсно є що. Перевірені прийоми, які працюють — густонаселений Київ, кілька міст-мільйонників із концертними залами і великими фестивалями типу Atlas Weekend, Zaxidfest, Brave! Factory, показові кейси солдаутів Imagine Dragons, Twenty One Pilots, The Neighbourhood (промоутер згаданих концертів Лідія Клов з агентства Pop Corn була серед делегатів). Щоправда, серед частих тем ще й збір роялті, а організації колективного управління авторськими та суміжними правами у нас досі влаштовані непрозоро. Та в цілому відчувається підвищена цікавість ринку до такої великої неосвоєнної території.

Спеціально для рецепції Music Export Ukraine склали каталог української музичної індустрії — брошуру на 16 сторінок із переліком і контактами українських фестивалів, майданчиків, музичних медіа, промоутерів, лейблів. 1500 примірників цього каталогу розповсюдили по всій території фестивалю, і це лише частина підготовчої роботи. «Дій зсередини» — один із головних принципів, коли виходиш на нові музичні ринки, тому для запрошення гостей також долучили німецьку PR-агенцію FACTORY 92, серед клієнтів якої музичні експортні офіси Австрії і Фінляндії, фестивалі Sziget і Roskilde, кілька великих шоукейсів та Єврокомісія.

Формат такого заходу максимально розслаблений. Келихи дзвенять, харизматичний Саша Буль співає і переказує байки з турів, усюди чутно розмови про музику. Ось тусується директор Budapest Showcase Hub, із ним якраз спілкуються про презентацію України ще й там. Ось журналістка австрійського національного радіо FM4, яка хоче взяти інтерв’ю у Alyona Alyona. Ось радіоплагер, що займається просуванням локальних треків на радіостанції різних країн. Ось музичний дистриб’ютор для китайського ринку. Ось букінг-агенти з Польщі. І так далі, і так далі — десятки потенційно корисних контактів у одній кімнаті. Коли наш час вийшов, делегати досі не розходились і обіцяли неодмінно завітати на виступи українських артистів.

Європейський музичний ринок завжди шукає нові шляхи зростання, а про Україну хоч і чує все більше, проте знає досі небагато

Фото: Patrick Muennich

Waves Vienna вночі: концерти

Waves Vienna вночі: концерти

Цього року фестиваль отримав 2,500 аплікацій від артистів, розповідає його засновник і директор Томас Хеєр. Люб’язний чолов’яга зайнятий у культурі з середини 90-х, колись мав власний лейбл, промотував концерти, кінопокази, читання, створював журнали про поп-культуру та літературу. Саме Томас відповідає за добір артистів і маркетинг шоукейсу, про що розповідав у Києві на Music Conference Ukraine минулої зими.

У підсумку маємо широкий вибір — на десяти різноформатних сценах, від крихітних пабів до концертних залів на кількасот людей, майже одночасно звучать несамовитий репчик, вихилястий краутрок, гнучкий соул-фанк, танцювальна електроніка, фортепіанна інструментальна музика. Та рано чи пізно всі навколо говорять про Alyona Alyona. Її ім’я у залах WUK регулярно згадується серед головних зірок програми разом із жіночою рок-бандою з Вашингтона Chastity Belt, бостонською інді-фолк виконавицею Маріссою Надлер, датською R’n’B-співачкою Айріс Голд та російськими арт-провокаторами Shortparis.

Фото: Patrick Muennich

По-перше, образ Альони та її музичний вайб, побудований на незвичній для європейця мові, привертає увагу. По-друге, в тутешніх колах усі в курсі, що днями вона отримала нагороду німецького шоукейсу Reeperbahn як найцікавіший новачок. Велика справа, коли в лавах журі продюсер Девіда Боуї Тоні Вісконті, співпродюсер «Чорного альбому» Metallica Боб Рок, артистки Peaches і Кейт Неш, а у конкурентках перспективна британка Celeste.

Тож виступ реперки у Відні став тріумфальним зі старту. Боксерська накидка із написом «Alyona Alyona» на спині тільки підкреслила чемпіонський статус. Зал на 300 осіб заповнився майже цілком; «Пушка», «Рибки», «Відчиняй» — люди ловили біт і флоу, захоплено реагували на кожний бойовик, як і на прем’єру треку «Завтра», що саме цього дня з’явився у мережі. Якщо спитати про враження, усі говорять одне й те саме: «Я не розумію, про що вона читає, але все відчуваю».

Фото: Patrick Muennich

Саша Буль також причарував публіку іще до основного виступу — на українській рецепції. Кілька людей сказали мені одне й те саме: «У нього чорне почуття гумору, просто як у австрійців, його тут полюблять». Так і сталось: наступного вечора у затишному кафе в кількох кварталах від WUK складалося враження, що Саша виступає для своїх.

В ковбойському капелюсі, з широкою усмішкою і хитро примруженим поглядом, Буль так і випромінює дух пригод. Це не сценічний образ, він просто вихований дорогою. А коли співає, англійською чи українською, акомпануючи собі на гітарі, та доброзичливо заводить між піснями філософські анекдоти про життя і смерть, то наче бере з собою в дорогу всіх присутніх. Не дивно, що до кінця фестивалю Саша вже мав підтверджені дати наступних концертів у Відні.

Фото: Patrick Muennich
Фото: Patrick Muennich

На жаль, виступ Tik Tu довелося скасувати — один із учасників гурту не долетів до Австрії через поважні сімейні обставини. Ця історія варта згадки з двох причин. Перша — виграють гнучкі. Вміння швидко переформатуватись із електрики в акустику, розучити пісні по-новому, зіграти їх хоч на пустих відрах — одне з найцінніших, особливо у жорстких умовах шоукейсу. Адже головна задача — не стільки показати ідеально вишколену концертну програму, скільки привернути увагу. І звідси друга причина — привертати увагу можна не лише на сцені. Тому музиканти активно ходять на денну конференцію, і тому учасники Tik Tu добряче розповсюдили свої диски на нетворкінг-сесіях.

До речі, про жорсткі умови. Часом на шоукейсах не щастить із місцем у програмі — артиста можуть поставити зарано чи запізно, або ж доведеться грати у залі з невдалою акустикою, маючи мінімум часу на чек і підключення, і в жодному разі не можна затримувати початок або кінець сету. Додайте до цього необхідність із перших акордів завоювати довіру різношерстої аудиторії — це справжня перевірка боєм.

На десяти різноформатних сценах майже одночасно звучать несамовитий репчик, вихилястий краутрок, гнучкий соул-фанк, танцювальна електроніка, фортепіанна інструментальна музика

Тому перед виходом [O] в останній вечір відчувалось особливе напруження. Гурту дісталося невелике приміщення з дзвінкою луною, яке вмить перевантажувалось звуком. Музиканти перевіряли налаштування до останнього, не відкриваючи вхід до зали. Зазвичай у таких випадках люди розвертаються і йдуть на інший концерт. Але всі попередні дні шоукейсу перехожі час від часу озирались на вокалістку Олю Чернишову і питали, в якому гурті вона грає, та й самі музиканти за зручної нагоди розповідали про себе оточуючим, тож заінтригованої публіки у коридорі набилось до тисняви.

Перші кілька пісень вони все ще боролись зі стресом. Звук продовжував літати, привітання з залом вийшло розгубленим. Та навіть у аварійному режимі цей гурт примудряється вібрувати на сцені, втілювати себе у кожній ноті, кожному русі, тож люди включились. І як тільки [O] усвідомили це, вони спіймали хвилю і почали кураж.

Приміщення вже не здавалось таким складним: обставлене рослинами і пальмами, воно навіть личило музиці, тим паче комфортно заповнене людьми вздовж і поперек. Температура зростала, макіяж розтікався, повітря лишалось все менше, але танці і реакції лише гарячішали. В момент, коли в пісні «Чую» електронщик Олександр Каспров вступив зі світлою партією на трубі, очі всіх присутніх вже сяяли захватом. Після фінальної «Я хочу» в бурхливих оплесках об’єдналися журналісти, піарники, директори шоукейсів і австрійські меломани.

Фото: Patrick Muennich

Щодо артистів із інших країн — абсолютно заслужений биток зібрали угорці The Qualitons, які замішують психоделічний рок із фанком, соулом і дивацькими переходами, доводячи суміш до кипіння. Щоб потрапити на їхній виступ у тому ж залі, де грала Alyona Alyona, доводилось почекати під входом, поки хтось вийде і звільниться місце. Більше про гурт і про те, як його врятував Ентоні Кідіс із RHCP, читайте у нашому репортажі з Budapest Showcase Hub.

Яскравим моментом програми став запис лайву My Ugly Clementine у студії FM4. Це австрійський супергурт чотирьох молодих дівчат, кожна з яких має кар’єру в інших проектах або сольно — наприклад, барабанщиця виступала на Waves Vienna як реперка Kerosin95. Попри юний вік і обережне виконання, їх легко уявити в європейському турі. До того ж у Відні вони вже у статусі домашніх зірок, а нещодавно зібрали дифірамби на масштабному німецькому шоукейсі Reeperbahn і анонсували виступ на нідерландському Eurosonic.

My Ugly Clementine та Оля Чернишова

Німеччина на правах однієї з найпотужніших музичних індустрій світу представила на фестивалі 16 артистів, і саме на німецькій рецепції на нас чекав останній музичний сюрприз — John Moods, учасник берлінського інді-поп гурту Fenster із сольним проектом. Вразливий і награно сором’язливий романтик, що поводиться і звучить наживо так, наче всі підліткові роки не виходив із дому, слухаючи по колу платівки Брайана Феррі.

Він записав альбом «The Essential John Moods» на мобільний телефон під час подорожей, і на виступі запускав мінусовки так само з телефона, співаючи і награючи окремі партії на гітарі та примітивному синтезаторі. За цим іронічним форматом, за рухами Джона Мудса відчувався тонкий, естетично зважений артистизм. І впевненості у хлопця насправді більше, ніж здається. Одну пісню він заспівав, розгулюючи серед людей, а на іншій влаштував феєричну кульмінацію: перед останнім приспівом став поступово мінусувати звук на телефоні, поки інструменталка не зникла зовсім, щоб потім різко повернути її під оплески глядачів. Чергові оплески, які доводять: може, аудиторію на професійних подіях і важче розкачати, ніж готових фанів, але мета у них одна — вони всі полюють на враження, тож готові зачаровуватися.

Післясмак

Існує думка, що шоукейс-фестивалі — це хребет музичної індустрії, запорука тісної міжнародної співпраці, трамплін можливостей. Також існує думка, що шоукейс-фестивалі — це збіговиська, де щороку одні й ті самі люди говорять на одні й ті самі теми і відслуховують майже одні й ті самі гурти. Найцікавіше, що доля правди є в обох твердженнях.

Waves Vienna дійсно схожий на велику домашню вечірку. Коли навколо кружляють офіціанти з вином, а розмови проходять так розслаблено, відкалібруватися непросто. Відвідавши кілька професійних подій у різних країнах, вже бачиш багато знайомих облич. Та потім один із твоїх нових знайомих представляє тебе ще одній людині, а той кличе свого друга — і ось ти вже домовляєшся про радіоінтерв’ю для українського гурту в Бразилії і пропонуєш артистів для фестивалю в Нідерландах. Можливість таких контактів і угод на шоукейс-фестивалях особливо висока.

У Відні Alyona Alyona отримала пропозиції від кількох німецьких букерів і знялася для майбутньої фотокниги австрійського фотографа, а гурт [О] опинився на 35 місці у топ-200 танцювального чарту iTunes Австрії. Крім того, обидва проекти зібрали купу схвальних відгуків у пресі. У австрійській газеті Wiener Zeitung вийшло велике інтерв’ю з Alyona Alyona — історія «української музичної сенсації» зі згадкою дитячого садка, де вона працювала вихователькою, кліпу «Рибки» та сольника в «Зеленому театрі». Багато уваги реперці приділили і в блозі FM4: «Alyona Alyona пише пісні українською, і певним чином у цьому її сила: навіть якщо ми не розуміємо, про що вона каже, завдяки її сильній сценічній персоні ми відчуваємо, що вона має на увазі. Зараз Альону заслуженно вітають як нову зірку європейської хіп-хоп сцени».

«Схід міцнішає», — пише автор угорського сайту Muzika.hr, і в якості перших доказів наводить концерти Alyona Alyona, підкреслюючи харизму, техніку читки і масивний музичний матеріал, та гурту [O], називаючи його «саундтреком до рімейку П’ятого елементу». «Поміж артистів центральної та східної Європи було також чутно музикантів звідусіль від Британії до Штатів, від Австралії до України. До речі, саме українці здійняли особливий хайп у Відні — здавалося, що це третя фокусна країна шоукейсу», — пише автор із Фінляндії на сторінках журналу Soundi. Далі він відзначає бойовик Alyona Alyona «Пушка», захопливий образ Саші Буля, виступ [O] — «громові барабани, величний бас, ритуальний спектакль у виконанні Ольги Чернишової та звукову енергію, яку відчуваєш усім тілом».

«Як жінка, що репує українською, Alyona Alyona знає, як презентувати естетику і позицію, якої всім нам часом бракує. Що робить її ще більш переконливою, так це бездоганна читка», — пише австрійський музичний журнал The Gap, а про гурт [O] додає таке: «На вокалі — постійно усміхнена рейв-ельфійка, яка точно знається на рухах. Вона співає українською, і не лише вона: відданість рідній мові у її країні зараз стрімко зростає». Та навіть ці пропозиції і відгуки — не головне. Сам факт теплого і успішного концерту для строкатої міжнародної публіки — привід для нової впевненості у своїх силах.

Виступ на шоукейсі — це не ключ до успіху, але цінний інструмент, елемент тривалої роботи. Якщо артист постійно займається саморозвитком, а його музика може апелювати до слухачів за кордоном, шоукейси відкривають можливості. Саме тому в минулорічному лайн-апі Waves Vienna можна побачити поляків Trupa Trupa, які грали на Primavera Sound, Iceland Airwaves, Colours of Ostrava. Наочні приклади є і значно ближче: гурту «ДахаБраха» шоукейс WOMEX відкрив шлях до американських турів.

За кілька тижнів після Waves Vienna Єврокомісія зібрала у Брюсселі 130 делегатів із 34 країн включно з Україною — експортні офіси, музичних менеджерів — щоб повідомити невтішні цифри. За 2018 рік музичний ринок Північної Америки виріс на 14%, Латинської Америки — на 16,8%, Азії та Австралії — на 11,7%. Тим часом, музичний ринок ЄС збільшився на 0,1%, тобто фактично лишився на місці. Вихід із кризи єдиний — гуртуватися. І велика увага у цьому процесі приділяється культурі шоукейсів.

Зокрема рік тому в Європі виникла організація Innovation Network of European Showcases (INES), яка об’єднала 18 таких індустрійних подій — серед них Waves Vienna (Австрія), c/o pop (Німеччина), Budapest Showcase Hub (Угорщина), Enea Spring Break (Польща), MENT Ljubljiana (Словенія), Live at Heart (Швеція), What’s Next in Music? (Литва), заходи у Британії, Італії, Іспанії, Португалії, Швейцарії, Люксембурзі, Чехії, Словакії, Румунії, Північній Македонії. Мета — подружитися між собою, розмити кордони в міжнародному музичному просторі, об’єднати європейську музику як бренд, що дозволить індустрії зростати і конкурувати у світі.

Поза мережею лишаються найбільші та найавтономніші — Reeperbahn у Німеччині, Eurosonic у Нідерландах, The Great Escape у Британії — та вони, звісно, теж у фокусі стратегії. Той же Reeperbahn, маючи річний бюджет 5-6 мільйонів євро із залученням грантів від федерального уповноваженого з питань культури і від МЗС, днями отримав від держави бонусні 20 мільйонів євро. Гроші підуть на дослідження проблем гендерної рівності, освітні програми, а також відкриття міні-Репербанів по світу — наразі обговорюються європейські шоукейси у Нью-Йорку, Нешвіллі, Лос-Анджелесі, Пекіні та Гані.

Обговорення стратегії ЄС по розвитку музичного сектору в Брюсселі. Фото: Сергій Кейн

Музика глобалізується, ставки зростають, і в цих умовах шоукейси дозволяють артистам пустити кола по воді. А Waves Vienna довів, що є українські артисти, готові здіймати цілі хвилі.

    Ще більше музики — у нашому каналі у Telegram.
Як старі українські мозаїки затанцювали під музику Ptakh_Jung посеред музейного кварталу Відня