З дитинства до сцени: як виглядали українські зірки до слави

Дитинство знаменитостей рідко буває просто тихим періодом дорослішання. Часто саме в ці роки з'являються перші паростки майбутньої слави: хтось виходить на шкільну сцену, хтось годинами сидить за фортепіано, а хтось шукає себе у спорті.

Ось як виглядало дитинство відомих українців — без глянцю, але з теплом.

Ведучий Дмитро Танкович, який народився у Мінську, змалку був енергійним: займався стрибками у воду та грав у шкільному театрі. Ця рухливість і артистизм пізніше стали його фірмовими рисами на телебаченні.

Михайло Хома, відомий як Дзідзьо, почав займатися музикою з восьми років. Він навчався у музичній школі, паралельно опановував вокально-хорове відділення та академічний вокал. Через любов до сцени його навіть порівнювали з італійським співаком Робертіно Лоретті — маленький Михайло виступав майже на кожному шкільному чи місцевому концерті.

Акторка Антоніна Хижняк зізнавалася, що завжди любила навчатися. Наприкінці літа їй ставало нудно, і вона вже мріяла повернутися за парту: купувала зошити, щоденник, зручні ручки й дуже відповідально готувалася до нового навчального року.

Телеведуча Леся Нікітюк у дошкільному віці пішла у плавання і навіть здобула звання майстра спорту. Попри серйозні досягнення, вона вирішила не пов'язувати з цим своє майбутнє — і, як бачимо, не пошкодувала.

Олексій Завгородній, відомий як Позитив, почав співпрацювати з Потапом ще в 11 років, а в 2004-му став учасником колективу New'z'cool. Катерина Павленко з групи Go_A свого часу потрапила до музичної школи за наполяганням викладачки з фортепіано. Дівчина ходила до Ніжинської музичної школи на вокально-хорове відділення — це стало її першим кроком до великої сцени.

Софія Стеценко, яка прославилася в серіалі «Свати» ще в 6 років, після початку великої війни переїхала до Канади. Нині вона не знімається як акторка, а працює асистенткою на знімальних майданчиках.

Ольга Сумська на архівному фото — 14-річна дівчина із Запоріжжя. Її батько власноруч будував ковзанку біля їхнього будинку, щоб діти могли насолоджуватися зимовими розвагами.

Макс Барських виріс у Херсоні й, за його словами, знає там кожну вуличку. А Євген Янович згадує, що його підготовка до школи починалася з копання картоплі з родиною в селі на День Незалежності — і лише після цього можна було повертатися в місто.

Ці історії нагадують: за кожним сценічним образом стоїть звичайне дитинство — з музичними школами, спортивними секціями, сімейними традиціями та мріями, які згодом стали реальністю.