Автор і фотограф Comma Аліна Кучма знову подалась у волонтери Lollapalooza Berlin і розповідає, навіщо фестивалям волонтери, як увійти до команди Sziget чи Glastonbury та чому це крутий досвід.
Щоб переконати їхати на Lollapalooza Berlin, лайн-ап якого мене не особливо цікавив, друзі запропонували подати заявку на волонтерство. Хоч я про таке ніколи і не думала, дуже загорілася ідеєю, і коли мене взяли, радість не знала меж. Відтоді це стало моїм новим хоббі. Я вже двічі була у команді Lollapalooza Berlin і один раз — у команді фестивалю Maifeld Derby у Мангаймі. Минулого літа я у пориві ентузіазму подалася ще на чотири німецькі фестивалі — Melt!, Splash!, Green Juice і Rocco del Schlacko. Мене взяли всі, але скрізь встигнути, на жаль, не вийшло.
Якось у соцмережах розгорілася дискусія про те, навіщо ці нещасні недоумки-волонтери практично здають себе в рабство білим капіталістам, які жлобляться найняти оплачувану робочу силу, і прибирають за п’яними свинями-відвідувачами фестивалів, що тільки й уміють розкидатися на фестивалях грошима і сміттям. І справді, навіщо ж ми, нещасні, це робимо? Невже нам так нудно жити?
Навіщо фестивалям волонтери?
Волонтери на фестивалях не (лише) для брудної роботи — для неї (зазвичай) наймають спеціальні сервіси. Кількість волонтерів, кількість задач, їх складність і рівень відповідальності волонтера залежить від розміру фестивалю. Є маленькі фести, які не обійдуться без добровольців, бо мають маленьку команду, а всі тяжко добуті гроші вкладаються у організацію самої події. Тут на добровольців покладаються всі можливі завдання:
- Монтаж/демонтаж і прибирання.
- Робота кейтерингу артистів.
- Так звані stage hands.
- Робота на касі і обмін фестивальної валюти.
- Продаж їжі/напоїв.
- Продаж мерчу.
- Робота на вході з браслетами і скануванням квитків.
- Лічильник гостей на вході.
- Бігун або волонтер-куди-пошлють.
- Паркувальник для відвідувачів/артистів
- Водій.
Наймані тут лише охорона, працівники кейтеринга для співробітників і спеціалізовані технічні робітники.
Є великі фестивалі, такі як Lollapalooza Berlin, Splash!, Melt! тощо. Як на мене, у них достатньо грошей, щоб обійтися і без волонтерів. Тобто майже всі вище згадані ролі виконують наймані робітники. Тим не менш, на деяких великих фестах є просто захмарні кількості волонтерів, а на берлінській Lollapalloza при 70.000 відвідувачів на день команда волонтерів — це лише 100–120 чоловік. Їхні функції:
- Монтаж/демонтаж переважно у дрібних масштабах: декорування, розставляння меблів тощо.
- Прикрашання зелених зон на фестивалі.
- Допомога оператору лайв-трансляції: штовхати кран із камерою і стежити, щоб він ні в кого не в’їхав, щоб кабелі ніде не застрягли і так далі.
- Інфо-гіди: на вході або на території фестивалю вони надають інформацію, допомагають людям знайти шукане.
- Організація пожертв для біженців: збір непроданої за день їжі зі стендів фуд-корту.
- Ті ж самі бігуни.
На деяких великих фестивалях також є, наприклад, волонтери-перекладачі, асистенти адміністраторів сцен, волонтери, відповідальні за стенди для зарядки телефонів, сейфи для відвідувачів і так далі. Або ж вони продають квитки в касах, приймають артистів і гостей, перевіряють сумки, працюють у фестивальному офісі чи патрулюють вздовж кордонів фестивалю, щоб уникнути нелегальних відвідувачів. Читала і розповіді волонтерів, яких відправляли працювати із гуртами, але зараз серед великих європейських фестивалів щось такого не помітно.
Як стати волонтером?
Особливий досвід для волонтерства не потрібен. Головне — показати зацікавленість у подіях, музиці. Знання мови країни, до якої їдеш, звичайно, плюс, але для багатьох великих фестивалів, розрахованих на інтернаціональну публіку, достатньо знання англійської. Із маломасштабними фестивалями без знань місцевої мови може бути складніше.
Щоб дізнатися, де і коли подавати заявку, читати соцмережі фестивалю недостатньо, часто вони про таке і не пишуть. Ви маєте обрати фестиваль і знайти на його сайті інформацію про набір волонтерів. Інколи цим займаються окремі організації — наприклад, угорська Fesztiválönkéntes покриває Sziget та Balaton Sound, а англійська Oxfam працює із Glastonbury, Reading, Leeds, Bestival, Donwload, Latitude, WOMAD та купою інших.
Реєстрація волонтерів починається приблизно за три місяці до події. Для одних фестів достатньо написати листа з інформацією про себе, для інших треба заповнити анкету. Деякі просять заздалегідь пройти медогляд.
Зазвичай за тиждень-два до початку великі фестивалі просять внести депозит — просто щоб ви нікуди не втекли — який повертають, щойно ви відпрацюєте останню зміну. Суми різні, мінімальна, яку я бачила — 150€.
З мого досвіду, якщо ти вже мінімум двічі був волонтером на Lollapalooza, Splash! або Melt!, волонтерами яких займається одна й та ж компанія, то платити депозит уже не треба, просто завантажуєш анкету та сертифікати за минулі роки. Окрім того, це дозволяє податися не просто волонтером, а тімером (teamer), вожатим. Тімери відводять групи волонтерів на їхні робочі місця, дивляться, щоб усі прийшли вчасно, а якщо когось немає, то шукають заміну з команди.
Як організована робота волонтерів?
Зміна волонтера триває 5–6 годин. Одна зміна — це ваш безкоштовний прохід на один фестивальний день. В анкеті волонтера, яку ви попередньо заповнюєте, вас можуть запитати, що саме ви хочете робити на фестивалі, у які дні хочете працювати (бо ясно, що всі, хто подається, хочуть побачити чиїсь виступи). Вас можуть спитати про те, яких артистів ви хочете почути — тоді фест дасть вам зміни, виходячи з ваших побажань. Але будьте готові, що може щось і доведеться пропустити.
Обирати зміни можна не лише серед днів фестивалю, а й у дні до чи після нього, щоб допомогти з монтажем/демонтажем і прибиранням та встигнути почути й побачити максимум артистів. На крайній випадок, можна з кимось помінятися. Деякі фести розподіляють зміни за день до фестивалю, але й тут ви можете самі собі вибрати час. Там же отримуєте свої браслети й фестивальні футболки. У ваші «робочі» дні на фестивалі вас годують або видають талончики чи гроші на купівлю їжі на фуд-корті. Якщо фестиваль із кемпінгом, то вас і поселять.
Щоб усі познайомилися, часто напередодні фестивалю координатори влаштовують волонтерам пікніки. Іноді фестивалі проводять зустрічі волонтерів через півроку після фестивалю, просто щоб усі знову побачилися. Ну і щоб нагадати вам про себе і сказати, що вони вас люблять і чекають знову. Для цього ж створюються закриті Facebook-групи, де волонтери висловлюють подяки і побажання щодо наступного року, планують міжсезонні реюніони. Туди ж координатори додають інформацію про прийом заявок на інші фестивалі, на яких вони працюють, або про майбутню реєстрацію на цей самий фестиваль. Деякі фести самі заздалегідь пишуть усім своїм волонтерам попередніх років із проханням сказати, якщо вони НЕ можуть працювати цього року. А якщо ви таки збираєтеся приїхати, то вам пропонують заповнити анкету волонтера.
Плюшки для волонтерів
Ми вже з’ясували, що за волонтерство ти отримуєш безкоштовний вхід на фест, але чесно кажучи, я ще не зустрічала людей, які б волонтерили через бідність. Якщо ви думаєте, що, будучи волонтером, зможете тусити з артистами, то це теж не так — якщо спробуєте пробратись туди, де вас не чекають, із вас можуть вимагати штраф або не повернуть депозит. Мій максимум — користуючись, так би мовити, службовим положенням, взяла для подруги автограф Кевіна Паркера із Tame Impala.
Вам як волонтеру буде відкрито більше зон фестивалю, ніж простим відвідувачам (і окремі туалети і душі!), а також прохід на територію – пріоритетний або через службовий вхід.
Усі, кого я зустрічала, волонтерили, бо їм цікаво, це можливість добре провести час, навчитися чогось нового, послухати гарну музику, познайомитися із новими людьми й здобути цікавий досвід. Я, наприклад, 365 днів у році працюю за комп’ютером, тому для мене щастя — попрацювати на свіжому повітрі із добрими людьми під добру музику.
У це, може, важко повірити, але є ще на світі люди, які роблять щось безкоштовно, аби отримати задоволення самому чи принести задоволення комусь. Ви стаєте частиною великої події, на яку прийшло, скажімо, 140.000 людей, і лише від розуміння цього на очі навертаються сльози.
Коли ти 6 годин стоїш на вході зі сканером чи з плоскогубцями для затискання браслетів, тобі здається, що ти знаєш обличчя, чи то пак руки, щонайменше половини відвідувачів фестивалю. А потім, після зміни, ти пробираєшся у натовп щасливих, брудних і веселих людей перед сценою і знаєш, що зробив для них щось невеличке, але дуже важливе.
