За сім років існування Orange Festival виріс до двох сцен, трьох фестивальних днів і тридцяти виконавців. Ця кількість може і не вражати, але саме вона дозволяє фесту залишатися гуманним — у більшості випадків публіці не доводиться ганятися між сценами і мучитися дилемою вибору. Від огляду лайн-апу, який поєднав Queens of Stone Age, Florence & The Machine, The Prodigy, OutKast і David Guetta, складається враження, що оператор зв’язку Orange вирішив цим фестивалем максимально розширити своє покриття. І йому це вдалося, втім, не без пригод.
П’ятниця, 13-те
Навіть незабобонна публіка відчула на собі вплив цієї дати: фестиваль почався холодним дощем і відміною перших трьох виступів на відкритій сцені. Стоячи в черзі перед входом, я подумки дякувала Варшаві за критий стадіон, але скоро довелося змінити свою думку: на виступах з невеликою кількістю слухачів відлуння гуляло порожніми трибунами Національного стадіону і поверталося назад до сцени. Це ускладнювало налаштування першим виконавцям, але не завадило якісно звучати гуртам, що грали в розпал вечора.
Фестивальне містечко
Окрім стадіону і відкритої сцени, дух фестивалю гуляв компактним кампусом. В ньому відвідувачі могли обирати сувеніри, танцювати в клубному павільйоні, погойдуватися в гамаках чи стрибати на батутах. Десятки вантажівок з їжею робили фест ще й смачним — тут було все від традиційних польських запіканок (половина багета з начинкою) до камамберу в шоколаді. Як і на багатьох подібних заходах, розраховувалися тут безконтактними картками, що економило час і дозволяло встигнути перекусити між сетами.
В усій організації відчувалася та сама співмірність з відвідувачами, що і при формуванні лайн-апу — всюди зручно доходилося, швидко обслуговувалося і привітно спілкувалося. Але найвиразнішим свідченням доступності Orange Festival стала для мене велика кількість відвідувачів з обмеженими фізичними можливостями. Адже коли людина у візку комфортно почувається на виступі рок-гурту, фестиваль виконує свою функцію — стає територією єднання і включення.
Три найсоковитіші помаранчі
За три дні музики стадіон почув і солодких The Kooks, і драйвових Kasabian, і життєрадісних OutKast, але три виступи претендують на те, щоб стати його найяскравішими ілюстраціями.
Ніжність і велосипеди
З ліричних і повітряних Bombay Bicycle Club починався другий день фестивалю. Людей зібралося не так і багато, але це лише підкреслило гостинність польської публіки — вона легко підхоплювала ритми, була уважною до виконання і щедрою на оплески. Втім, гурт справді заслуговував. Увесь час відчувалося, що музика приносить їм радість і найприродніше для них — це нею ділитися.
Музиканти мінялися інструментами, весело пританцьовували і сором’язливо усміхалися тому, як гойдаються хвилі рук біля сцени. Карибські мотиви «Feel» наповнювали стадіон курортною розслабленістю, а вже «Carry Me» розросталась всією повнотою звуку. І коли останні ноти пісні розтанули, залишилося враження, що Bombay Bicycle Club були зовсім не розігрівом для публіки. Радше навпаки — подихом свіжого вітру, що лоскоче обличчя, коли катаєшся на велосипеді, й проганяє всі зайві думки з голови.
Любов космічних масштабів
Хоч я і чула про любов поляків до Флоренс Велш, її масштаби себе перевершили. Вже в обід у центрі Варшави можна було зустріти десятки дівчат і юнаків у барвистих вінках, і знати, що ввечері співатимеш з ними одним хором. Цікаво, що хор сам обирав собі репертуар — сетліст формували на основі опитування в Facebook і його половину склали треки з першого альбому. Одним з них — «Between Two Lungs» — і розпочався виступ Florence + The Machine. А далі було шаленство танців, велетенські ноти, що линули в небо крізь склепіння стадіону, і багато взаємних освідчень.
З перших слів «You’ve Got The Love» під сценою замайоріли сотні червоних сердець з іменами, а «Over The Love» довела емоційну насиченість до піку — здавалося, що на початку приспіву серце завмирало і виривалося назовні кожним з болісних «Cry and cry and cry». Загалом космічний вибух любові того вечора можна порівняти з блискітками, які летіли в повітря під «Rabbit Heart (Raise It Up)». Їх було так багато, що вистачало на всіх. Вони не зникали після концерту, а мандрували до будинків, хостелів, а згодом і до інших країн. А ще вони просто змушували людей по-особливому сяяти.
Висновок: максимальне покриття
Зрештою ідея Orange Festival спрацьовує — він дає зв’язок. Він об’єднує людей у час, коли вони найкращі — коли вони танцюють, усміхаються і аплодують. А ще додає тепла у фестивальне літо, яке ще має чим здивувати.
Усі фото надані прес-службою Orange Festival
P. S. Як же я мрію потрапити на концерт Florence + The Machine