Нью-йоркське метро, яке налічує 421 станцію, є одним з найстаріших та найбільших у світі. Одним із величезних плюсів є те, що метро ходить цілодобово, хоча інтервал між потягами може сягати 7-10 хвилин вдень та 30-60 хвилин вночі. Глибина станцій переважно невелика, тому тут майже відсутні ескалатори і прямо на вулиці можна чути, як під землею гримить черговий потяг метро. А на деяких ділянках метро йде над землею прямо навпроти вікон житлових будинків (наприклад, в районі Брайтон-Біч).

Після охайного метро у Києві, вкритого мармуром, нью-йоркське видається аж надто брудним. І, справді, так і є, оскільки більшість станцій будувались вже давно (перша підземна станція була збудована 1904 року), тому часто вони завузькі, брудні та душні влітку. Сміття і пацюки на рейках також не рідкість. Інколи виникає враження, що MTA (компанія, яка обслуговує метро) витрачає гроші на побудову нових станцій замість того, щоб привести до належного вигляду вже існуючі.

В нью-йоркському метро особливо помітний американський дух свободи. Під час тривалих поїздок між віддаленими районами тут можна побачити, як жінки по дорозі на роботу роблять макіяж, як хтось встигає виспатись, а дехто прямо у вагонах їсть повноцінні обіди (інколи використовуюючи для цього переносні столики), що трохи посилює відчуття хаосу та безладу.

З іншого боку, нью-йоркська підземка, можна сказати, наповнена мистецтвом ─ чого варті різноманітні мозаїки на стінах станцій, розписи на входах до тунелів та скульптурні композиції на зразок Life Underground авторства Тома Оттернесса на 14 вулиці. На сайті MTA навіть є спеціальний розділ про мистецтво Arts for Transit and Urban Design.

Що ж до складної та незвичної для нас схеми ліній, то тут треба розбиратись.

У Нью-Йорку гілки діляться на локальні та експрес. Перші частіше роблять зупинки, другі мають виділену лінію та зупиняються лише на основних станціях. Коли я жив на півночі Манхеттена, мій експрес «A» проїжджав без зупинки з 59 вулиці аж до 125. Часом туристи помилково сідали у цей потяг і з подивом проїжджали більше 60 вулиць у протилежному напрямку. Але треба бути уважним, бо вночі та у вихідні експрес може їхати як локальний, або доїжджати лише до якихось станцій. Через це зручний маршрут у вихідні може перетворитися на пекло. Тому перед виходом варто зайти на сайт mta.info і перевірити, чи не було якихось змін у маршруті тієї гілки метро, якою ви збираєтесь скористатись. Також на Манхеттені варто дивитися напрямок ─ «downtown» або «uptown», бо не всі платформи мають перехід між собою і доведеться виходити на вулицю і знову платити за проїзд.

До речі, про проїзд. Тут він коштує $2.50 ─ і можна їздити хоч весь день. Для цього, правда, треба купити магнітну картку «Metrocard». За неї додатково стягнуть $1 і таким чином мотивують людей повторно їх використовувати, а не викидати одразу. Також можна придбати проїзний на 30 днів ($112) або на тиждень ($30). Для зручності на станціях стоять автомати, в яких можна поповнити або купити нову «Metrocard», заплативши карткою або готівкою.

Деякі поради:

- У вагоні не варто сідати на крайні сидіння — там часто люблять спати безхатченки.

- Також не сідайте під мапою метро — інакше над вами нависатимуть (в буквальному значенні цього слова) незнайомі люди, розглядаючи павутиння нью-йоркських станцій.

- Якщо влітку якийсь вагон підозріло порожній, не поспішайте туди заходити - можливо, там не працює кондиціонер, або знову ж таки в ньому їде безхатченко, і дихати у вагоні буде важко.

- Оскільки метро та автобуси оперуються однією компанією, то протягом 2 годин після того, як ви скористались карткою на метро, ви можете використати її при вході у автобус і з неї не знімуть гроші.

- Для побудови маршруту можна використовувати додаток Google Maps або Embark NYC ─ вони доволі точно прокладають маршрут, враховуючи зміни у розкладі.

фото — автора