Наші на Sziget: українські музиканти згадують підкорення Острову

Мирослав Левицький (клавішні, композитор, продюсер)

«У 1997 році до Києва на міжнародну конференцію приїжджав арт-менеджер Sziget на ім’я Dan Panaitescu. Він зібрав відео і аудіо всіх музикантів, груп і фестивалів України, і згодом ми отримали запрошення від оргкомітету Sziget зіграти на Великій сцені.

Ми дуже горді і вдячні фестивалю за те, що були не тільки першою групою з України, а і першими музикантами зі східної Європи (звичайно, крім угорських), що зіграли на Великій сцені Sziget. Все пройшло чудово, ми відкривали програму останнього дня і грали в один день і на одній сцені з Green Day. Також того року на фестивалі були такі зірки, як Rammstein, Coolio, Patti Smith, Goldie, Chumbawamba, Therapy?…

Sziget — це зовсім інша робота з музикантом зі сторони менеджменту, відсутність корупції при відборі. Запам’яталася повага до музиканта, максимальне сприяння процесу, досконале виконання технічного райдеру. І, звісно, велика кількість сцен, різноманіття стилів, купа відвідувачів, реальних меломанів зі всього світу, що розуміються на музиці, приязна атмосфера на фестивалі, наметові містечка, культурні містечка і кухні різних країн. Це неймовірний, фантастичний, святковий коктейль музики. Найкращий подарунок для музичних гурманів різних стилів».

Луї Франк (вокал)

«Нам очень понравился фестиваль, мы просто отлично провели время! Sziget — это современный Вудсток. Всюду люди, бегающие голыми под «кислотой», палаточные городки, просто безумная вакханалия! Здесь есть место всему, но общий музыкальный уровень очень высокий. Он отличается от украинских фестивалей тем, что на Sziget приезжают меломаны и музыканты со всего мира — это действительно международное музыкальное сообщество со своей насыщенной атмосферой, в которую хочется погрузиться, пройти некий ритуал посвящения в эксцентричное «племя», которое обитает на этом Острове.

Конечно, участие в подобном фестивале — это очень полезный опыт, выход за рамки. Ну а для нас наиболее важной историей стало знакомство Юры Хусточки с моей кузиной Хелен и их история любви. Сейчас они счастливы в браке, живут в Париже, у них двое детей. Также я написал песню «Bruising You» во время репетиции на Sziget. Песня посвящена Хелен».

Фоззі

«Серед хедлайнерів того року були The Chemical Brothers, Tool, Sinead O’Connor, але найбільше вразили Manu Chao і Nine Inch Nails. Ми по-доброму позаздрили угорцям, бо в Україні подібного фестивалю просто не існує. А якби він був, то це дійсно просунуло б сучасну українську музичну культуру.

Ми грали на Bahia Stage, на якій були представлені гурти зі Східної Європи. Народ грав фанк, фолк, читав, співав і слідкував за колегами. У виступах за кордоном не для емігрантів міститься одна проблема: конферанс. Ми зазвичай говоримо між піснями і звикли до аудиторії, яка розуміє, хто, що, навіщо. Але цього разу жодних проблем не виникло. Побачивши рідні кольори у натовпі, ми повернулися до української, бо все було як удома.

Вже закінчивши виступ, ми пішли зі сцени і раптом почули, як люди співають Гімн України. Такі враження просто нема з чим порівняти. Тієї ночі ми встановили аж два рекорди: по відвідуванню східноєвропейської сцени та по кількості людей на виступі української групи за всю історію фестивалю. Підбиваючи підсумки, зауважимо: українська музика є актуальною, і на Sziget треба ставити окрему українську сцену. Хай буде так».

Антон Слєпаков (вокал)

«Весной 2008-го года мы получили официальное приглашение от организаторов фестиваля. К сожалению, наши опасения, что «заграница — это миф», подтвердились. Выступление пришло посмотреть небольшое количество соотечественников, а также горстка европейцев, привлеченных громкостью нашей настройки перед концертом. Время нашего выступления было не совсем удачным — последний вечер фестиваля, заключительные часы, одновременно с The Killers на Главной сцене. Наша программа абсолютно ничем не отличалась от выступлений в Киеве — ну, было произнесено несколько заученных венгерских фраз, которые мне помогли адаптировать друзья из группы «Дети Пикассо».

Публика на Sziget свободная, оголтелая, европейская и открытая. Запомнились неожиданные встречи с друзьями в Будапеште и на территории фестиваля. А еще кража/потеря почти всех денег в аэропорту по прилете превратила наше недельное путешествие в экстремальный экспириенс».

Ірина Коваленко (вокал, джамбе, перкусія, жалійка, волинка, флейта, бугай, акордеон)

«Була страшенна спека, ми грали вдень, і дуже приємно, що, не зважаючи на це, були люди. На жаль, ми рідко граємо на українських фестах, тому нам складно порівняти. Думаю, що у нас немає фестивалю такого масштабу — це і рівень учасників, і, передусім, вся внутрішня організація острову. Sziget — це вільна і прекрасна міні-держава.

Правда, за останні декілька років ми побували на таких величезних фестивалях (наприклад, Pohoda, Fusion, Roskilde, Womadelaide, Womad і т.д.) на різних континентах, що для нас Sziget не став чимось особливим, але чомусь він є знаковим для наших ЗМІ. Здивувала якраз ця несподіванна увага ЗМІ, якої раніше не помічали декілька років — ціла делегація журналістів, кожен з яких намагався подати це, як якийсь новий етап розвитку чи ще щось, а для нас це був черговий приємний фестиваль.

Єдине, що можу окремо відзначити — це дуже професійна робота команди фестивалю і окрема подяка технікам, які самовіддано працювали в таку страшну спеку».