Жоден щирий і якісний інді-лейбл Британії не залишиться без уваги The Selector. У новому випуску представляємо Full Time Hobby — домівку Erland and the Carnival, Tunng та інших гуртів, які, на думку лейблу, мають бути почутими.
Привіт, мене звуть Найджел, я один із засновників Full Time Hobby. Я і мій партнер Уез розпочали цю справу у 2004-му.
Ми познайомилися на Mushroom Records, де працювали у 90-х. Коли лейбл був проданий Warner Bros., вирішили не працювати на мейджорів, а самостійно долучитися до випуску музики, у яку ми віримо. Із такими думками ми і розпочали.
На старті ми працювали із американськими проектами — це був доступніший спосіб підняти свій лейбл
На старті ми працювали із багатьма американськими проектами. Ще з 80-х і 90-х я любив американську музику. До того ж, це був більш доступний спосіб підняти свій лейбл, бо так склалось, що американські релізи можна видавати без значних витрат.
Нашим другим релізом став дебютний альбом гурту Autolux, який мені дуже сподобався. Пізніше надзвичайно пощастило залучити гурт The Hold Steady. На той момент у них було два альбоми, на які ми отримали ліцензію, а от третій студійник влучив у яблучко, привернув неабияку увагу в Америці. Це був ідеальний момент для нас, аби трохи заробити і прославитися.
Нашим першим британським гуртом стали Tunng. Я завжди був відданим фаном Тіма і Джефа Баклі, читав книжку «Dream Brother» автора на ім’я Девід Браун. У ній переплетені історії життя цих двох музикантів. Я дуже хотів видати збірку їхньої творчості. PR-компанія, з якою ми працювали, порадила гурт Tunng, який міг би зробити хороший кавер, вони вже переспівували Тіма Баклі і їхня версія знесла мені дах. Я закохався у їхній перший альбом і слухав його без упину тижнями. Він вийшов на лейблі Static Caravan. Я познайомився з власником лейблу Джеффом, і той дозволив нам попрацювати з Tunng.
Ми підписали гурт і видали їхній другий альбом «Comments Of The Inner Chorus» — це був ще один ключовий момент для нашого лейбла.
Ми займаємось оригінальними і чесними проектами
Щодо Малкольма Мідлтона, я був знайомий із музикою гурту Arab Strap і його ранніми сольниками, зокрема «Into The Woods». У той час він шукав собі лейбл, тож я послухав демо-записи і полюбив їх. Ми почали співпрацю і видали чудовий альбом «A Brighter Beat». Було весело створювати його разом, траплялась купа кумедних речей.
Наприклад, ми вирішили видати пісню з назвою «We’re All Going To Die» і спробувати завоювати перше місце у Різдвяному хіт-параді. Вона отримала більше уваги, ніж, як ми думали, було можливо. Колін Мюрей з Radio 1 теж полюбив альбом і цю різдвяну ідею, тож він зробив це своєю місією, здобути цей №1 для пісні. Дійшло до такого абсурду, що про Малкольма почали писати таблоїди, а одного дня запросили на шоу Тері Вогана. Трек зажив власним життям, і Малкольма трохи налякало, що це зайшло так далеко. Але було весело, ми зняли ідіотське відео, Малкольм продав більше записів — усе йшло чудово.
Я завжди був фаном шоу Марка Райлі на BBC 6 Music. Одного дня я почув там трек із неймовірно красивим органом у дусі 60-х. Виявилось, що це гурт Erland and the Carnival. Мене справді вразило те, що вони робили. Тоді я ще не знав, що там грає Саймон Тонг (гітарист і клавішник The Verve 1996-1999, також гастролював із Blur і Gorillaz – прим.), не знав їхньої історії, — просто почув на радіо і пішов на концерт. А тепер ми видали їхній третій альбом «Closing Time», гурт працював над ним весь минулий рік.
У музичному сенсі в цьому альбомі вони трохи змінили напрямок. Попрацювали із продюсером Тімом Брауном, який допомагав London Grammar. Записувались у студії Деймона Албарна, також привели туди музикантів струнної секції. Це фантастичний альбом і я пишаюся бути причетним до його видання.
Після десяти років у справі ми відчуваємо, що є ще багато можливостей, особливо якщо ти пристрасно ставишся до музики і маєш бажання допомагати музикантам
Ми випустили ще один альбом Tunng — «Turbines». А ще почали працювати зі Smoke Fairies, представили їхній третій альбом, зробили турне Штатами і Європою, гурт щойно повернувся з Німеччини і Франції.
У 2014-му нам виповнилось 10 років, тож ми видаємо ювілейну збірку під назвою «What The Hell Are You Doing?» — за назвою серії ілюстрацій Девіда Шріглі. Є у нього малюнок, який я люблю, і який він доброзичливо дозволив використати. Для мене ця картинка підсумовує розповсюджену реакцію від людей, коли ти кажеш їм, що керуєш інді-лейблом. (збірка вийде 13.10, окрім згаданих артистів туди увійшли треки Fujiya & Miyagi, School of Seven Bells, White Denim, Braids та інших – прим.)
У наш час багато хто вважає, що музична індустрія розпадається. Але після десяти років у справі ми відчуваємо, що є ще багато можливостей, особливо якщо ти пристрасно ставишся до музики і маєш бажання допомагати музикантам. Особисто у нас попереду ще як мінімум 10 таких років.
У 2015-му ми випустимо другий альбом Diagrams. А ще новий реліз The Leisure Society, мені дуже сподобався їхній матеріал. Є ще кілька імен, які ми анонсуємо під час святкових шоу на честь нашого 10-річчя у жовтні.
Сподіваємось, що наступні 10 років лейбл продовжить займатися оригінальними і чесними проектами. Я вірю, що мета інді-лейблу — дарувати світові нових героїв. Ми не женемося за прибутками, стараємось заробляти гроші для музикантів. Нам лише необхідно якось виживати і допомагати нашим музикантам заявляти про себе. Найголовніше для нас — це дати шанс тій музиці, яка, можливо, не стала загальновідомою, але безумовно має бути почутою.
Аудіоверсія розповіді Найджела, мікс від Wilkinson, свіжі треки Kele, Mazes, Gemma Ray — у новому випуску радіошоу The Selector за підтримки British Council. Слухайте The Selector на aristocrats.fm щочетверга та щосуботи о 20:00.
