Голос, що змушував колег бігти в зал: 30 років без Олега Кулика

На пам'ятнику на Байковому кладовищі в Києві — коротко й без пафосу: «Співак. Поет. Композитор. Людина». Кулик похований поряд із рідними. Цього серпня минуло тридцять років відтоді, як його не стало.

У 1990-ті він був одним із тих, хто творив українську сцену на перетині жанрів. Важкий рок, соул, ф'южн, рок-н-рол, естрадна пісня — Кулик почувався впевнено в кожному з цих напрямів. Він був солістом першої української рок-опери «Суд» на музику Сергія Бедусенка і слова Бориса Олійника. А кліп на пісню «Моя єдина» сягав перших щаблів хіт-параду «Територія А». Серед його відомих речей — ОК Rock'n'Roll, «Зачарований світ», «Молитва».

Кулик співав у гуртах «Імідж», «Красна площа», «Мінус сім». Останнім його проєктом став рок-гурт «О.К». У вересні 1996 року колектив мав вийти на велику сцену рок-фестивалю «Галактика-Рок» у Києві. Замість цього в ніч на 20 серпня 1996 року Кулика знайшли мертвим у власній квартирі. Йому було 33 роки. Тоді ж він починав займатися бізнесом, і, за словами родичів, вибух газу в оселі, який призвів до смерті, ймовірно, підлаштували конкуренти.

Ті, хто знав його близько, згадують насамперед голос. Ірина Білик розповідала, що під час виступів Кулика артисти за кулісами кидали все й бігли в зал — просто щоб послухати. Продюсер Геннадій Пугачов зізнавався, що емоції від цих виступів були настільки сильними, що по шкірі йшли мурахи.

Пам'ять про Кулика не замкнулася на самій лише даті. Перші роки після його смерті брат — артист балету Ігор Кулик — влаштовував вечори пам'яті, де виступали відомі артисти. Ігор Кулик помер 2023 року. А деякі виконавці взяли пісні Олега до власного репертуару — серед них Віктор Павлік, Олександр Пономарьов, Жанна Боднарук.

Тридцять років — достатньо, щоб імена стерлися з афіш. Але не з репертуару. Пісні Кулика досі звучать чужими голосами, і це, мабуть, найточніше мірило того, чим був цей артист: не спогадом, а музикою, яку продовжують співати.