Кров, духи й прокляття: три корейські дорами про надприродне

Іноді хочеться, щоб серіал не просто лякав, а заворожував. Корейська школа дорам уміє це як ніхто: за кров'ю, духами та прокляттями тут завжди стоїть візуальна насолода й розмова про людську природу. Кілька назв останніх років утворюють окремий мініжанр — містика, яка тримає в напрузі, але не відштовхує.

«Пульгасаль: Безсмертні душі» веде глядача до часів династії Чосон. Її герой, Дана Хваль, був військовим, але прокляття перетворило його на міфічну безсмертну істоту, що живиться людською кров'ю. Шість століть він блукає світом у пошуках жінки, яка колись позбавила його людської душі й тепер переродилася. Оглядачі на Rotten Tomatoes хвалять візуальний стиль, харизму акторів і казкову атмосферу, але закидають серіалу затягнутий темп і надлишок драматичних сцен ближче до фіналу.

«Поклик пекла» переносить містику в сучасний Сеул. Посеред білого дня в місті з'являються гігантські потойбічні істоти й жорстоко розправляються з людьми, приреченими на пекельні муки. Кривавий хаос швидко народжує релігійний культ «Нова Істина», чиї лідери називають ці вбивства божою карою. Поки суспільство захлинається фанатизмом і панікою, поліція та юристи шукають справжнє походження монстрів. Критики відзначають потужну сатиру на релігійний екстремізм, хоча й зауважують, що інтерес помітно падає після загибелі одного з провідних персонажів у середині сезону.

«Феноменальні чутки» пропонують інший регістр — майже легкий. Вдень четверо харизматичних героїв працюють у затишній локшинній, а вночі стають загоном супергероїв-ловців нечисті. Кожен отримав від духів надприродну силу, щоб знаходити й виганяти злих привидів, які вселяються в людей і штовхають їх на жахливі злочини. Головний герой несподівано виявляється найсильнішим новачком команди й намагається з'ясувати правду про загибель своїх батьків. Оглядачі хвалять вдале поєднання напруженого екшену зі зворушливими емоційними лініями, але нарікають на надмір супергеройських кліше та втрату оригінального шарму в наступних епізодах.

За усією містикою цих історій стоїть цілком земне питання: як жити з тим, що нас переростає — прокляттям, вірою, помстою. Корейські дорами вкотре доводять, що страшне не обов'язково має бути потворним. Іноді воно буває настільки красивим, що від нього справді важко відірватися.