Голос, який обирає мову: венесуельська співачка відповіла Каменських
Три роки вивчення української — і жодного сумніву в тому, навіщо це. Венесуельська виконавиця Ісамар із гурту «Лос Янковерс» відповіла на резонансні заяви Насті Каменських про мову.
Ісамар, співачка колумбійського гурту «Лос Янковерс», у себе в TikTok розповіла, що вже три роки вчить українську. Для неї це не формальність і не рядок у біографії, а свідомий жест. «Я венесуелка і вже три роки вивчаю українську, тому що це для мене знак поваги та любові до України. Я думаю, що, як артисти, ми маємо відповідальність популяризувати українську мову у світі. Я пишаюсь тим, що говорю українською», — сказала вона.
Ці слова прозвучали на тлі зовсім іншої історії. Наприкінці серпня Настя Каменських пояснила, чому знову почала говорити російською: мовляв, виросла в російськомовному Києві й спілкується нею з дитинства. Артистка додала, що, на її думку, мова не визначає ані позиції людини, ані її людських якостей. А згодом прозвучала заява, яка викликала особливо широкий відгук: після переходу на українську в неї нібито з'явилася кіста та почалися проблеми з голосом, а психологиня пов'язала це з тим, що тіло «не сприймає» українську мову, і порадила повернутися до російської. На тлі цих скандалів Каменських потрапила до бази «Миротворця» — серед претензій, зокрема, публічна підтримка російської мови.
Контраст між двома історіями майже не потребує коментарів. Одна співачка шукає причини, чому мова їй не дається; інша — бере й учить її три роки, далеко від України, без жодного зовнішнього примусу. Ісамар не народилася в українському місті, не мала українського оточення з дитинства. Вона просто вирішила, що мова варта того, аби її вивчати.
Варто нагадати, що «Лос Янковерс» — це не випадковий проєкт. Колектив виконує українські народні, патріотичні та сучасні композиції в латиноамериканському аранжуванні. Його засновник і фронтмен Янко Богдан Пеньяфорт Лобунець народився в Боготі: батько — колумбієць, мати — українка. Тож українська музика тут звучить не як екзотика, а як спадок, переосмислений у ритмах іншого континенту.
Звернення Ісамар зібрало сотні позитивних реакцій у соцмережах. Користувачі дякували їй за підтримку України, повагу до української культури та чітку позицію щодо мови. Це той рідкісний випадок, коли коментарі під дописом читаються як щось більше за реакцію на чергову новину.
Мова — це не лише засіб спілкування й не лише інструмент кар'єри. Це вибір, який людина робить щодня, а іноді — протягом трьох років поспіль. І коли його робить хтось із іншого кінця світу, це нагадує: українська не потребує виправдань. Вона потребує лише тих, хто готовий говорити нею.
