Три скандинавські серіали, які варто подивитися, коли "Міст" уже переглянуто

Ісландський серіал «Вбивства у Вальгаллі» розповідає про профайлера Арнара, який повертається з Осло на батьківщину, щоб допомогти місцевій поліції з першою в історії країни справою серійного вбивці. Разом із поліцейською Катею він шукає зв'язок між жертвами й намагається зрозуміти, що стоїть за низкою моторошних злочинів. Слід поступово виводить слідчих на загадкове місце під назвою Вальгалла, а сама справа виявляється значно особистішою та темнішою, ніж здавалося на початку. Рейтинг на IMDb — 7,1. На Rotten Tomatoes критики відзначали насамперед атмосферу Ісландії, акторську гру та повільну напругу, хоча частина рецензентів вважала темп надто неквапливим. У ролях — Ніна Дьогг Філіппусдоттір, Бйорн Торс, Альдіс Ама Гамільтон.

«Опівнічне сонце» переносить дію до шведської Кіруни, далеко за Полярним колом, де жорстоко вбивають громадянина Франції. Розслідування очолює французька слідча Кахіна Заді, яка разом зі шведськими поліцейськими з'ясовує, хто і навіщо почав полювання на людей. Доволі швидко справа виходить далеко за межі звичайного вбивства: у ній з'являються саами, місцева гірничодобувна промисловість, давні конфлікти та загадкові зв'язки між жертвами. IMDb дає серіалу 7,4 бала. На Rotten Tomatoes є лише одна професійна рецензія, тож повноцінного рейтингу критиків там немає, натомість глядацькі оцінки свідчать, що стрічка знайшла свою аудиторію. У ролях — Лейла Бехті, Густаф Гаммарстен, Петер Стормаре, Альбін Гренгольм.

Данський серіал «Темрява: ті, хто вбиває» руйнує уявлення про роботу профайлера як про сидіння в кабінеті над фотографіями злочинців. Слідчий Ян і профайлерка Луїза розслідують серію вбивств і шукають зв'язок між злочинами, а глядач увесь час перебуває десь поблизу самого вбивці — і бачить, як слідчі крок за кроком до нього наближаються. На IMDb серіал має 7,5 бала на основі понад восьми тисяч оцінок, там само зазначено 17 професійних рецензій, а серед глядачів оцінки стабільно високі. У ролях — Наталі Вольфсберг Мадуньо, Сімон Сірс, Тобіас Сантельман.

Усі три історії об'єднує не так географія, як інтонація: повільний ритм, у якому напруга накопичується з деталей, і герої, які явно не вміють просто спокійно жити. Саме тому вони працюють не як заміна відомим хітам, а як самостійний спосіб провести вечір — і, можливо, відкрити для себе північну драму з іншого боку.