Віктор Андрієнко: голос Добі, обличчя «довгоносиків» і відмова від звання

Є голоси, які впізнаєш раніше, ніж згадаєш ім'я. У Віктора Андрієнка саме такий: він звучав у «Шоу довгоносиків», а для багатьох українських дітей — і в дубляжі ельфа Добі з «Гаррі Поттера». 19 вересня акторові виповнюється 67 років.

Шлях до сцени був зовсім не очевидним. Андрієнко народився в Запоріжжі, і в дитинстві про акторство не мріяв — батьки бачили його на кухні, тож хлопець готувався стати кондитером. Усе змінилося після акторської освіти: кар'єру він починав каскадером, а згодом став одним із облич найпопулярніших телепроєктів 1990-х.

До 2014 року Андрієнко неодноразово знімався в Росії, але щоразу повертався додому. «Було багато можливостей, щоб залишитися там, але бажання не було. Мені всі казали, що я дурний. Але я приїжджав, знімався і повертався додому, в Україну», — розповідав він в одному з інтерв'ю. Численні пропозиції працювати за кордоном він не прийняв і залишився в Україні навіть у розпал повномасштабної війни.

Були в його житті й особисті випробування. Через побутовий конфлікт і невиконане прохання дружини Ганни актор колись зібрав валізи й пішов із дому — подружжя провело окремо п'ять років. Розлучення пара так і не оформила, спілкуючись тоді лише заради виховання сина. Конфлікт завершив сам Андрієнко, зателефонувавши дружині: невдовзі вони придбали спільне житло й знову з'їхалися.

Фінансовий бік життя виявився не менш промовистим. Через втрачену трудову книжку пенсія артиста становить лише 3–4 тисячі гривень. Водночас він принципово відмовився від звання народного артиста України, вважаючи, що це визнання мають отримати старші колеги, які роками чекають на державну відзнаку.

Сьогодні основний фокус Андрієнка — дитячий кінематограф і волонтерство. Він автор кіноказки «Легенди Чарівнолісся» та режисер першого повнометражного дитячого фільму «Іван Сила», а паралельно бере участь у знятті скетчкому «Зв'язок». «Всі, і діти також, хочуть відпочити від війни. Війну вони в онлайні бачать. Тому, як на мене, треба робити добрі фільми, що не тільки сприятимуть психологічній реабілітації, а надихатимуть, даватимуть віру в майбутнє і мету у житті», — каже актор.

У цій історії легко побачити сюжет про втрачене й збережене: кар'єру, яка могла скластися інакше, родину, яка ледь не розпалася, звання, від якого можна було не відмовлятися. Андрієнко щоразу вибирає те, що вважає чеснішим за очевидну вигоду. І, здається, саме тому його голос досі звучить так упізнавано — незалежно від того, чи це ельф Добі, чи черговий дитячий фільм.