Мова буде не про музику, а про стан душі, ймення якому блюз. Той самий особливий, який зароджується у маленьких містечках, де неможливо сховатися від знайомих очей, а за півкілометра від будинків — річка, степ або і ціла пустеля. Цей блюз зароджується, коли ти уявляєш і втілюєш у музиці цілий світ.
Творчість починається у провінції, а стає культурою у столиці. Тому мова буде про фолк, відроджений молодими музикантами. Їхній стиль характеризують як інді-фолк, last.fm називає їх singer-songwriter, я буду називати це просто фолком, оскільки справжня музика не має жанрів. Чомусь саме у них та сама класична блюзова душа. Вони роздають цю душу слухачам через магію етнічних інструментів і вокальну манеру, від якої кожен звук — ніби лісове ехо. З тих самих місцин, де зароджується музика.
Ray LaMontagne
Нешуа, Новий Хемпшир, США
Почати хочу з хлопця, який поселився у моєму серці декілька років тому — Рей Ламонтейн. Про нього писав і Esquire, і Mojo, є на рахунку декілька «Греммі», але от не склалося з популярністю подібної музики.
Моєю першою була пісня «Trouble». Таке враження, що Рей — це переродження Отіса Реддінга, тільки з бородою. Отіс не встиг сказати все за своє коротке життя, а Рей продовжує говорити цією самою чуттєвою манерою, від якої серце б’ється по-особливому.
Мені інколи шкода, що він — сучасний музикант. Що я не можу у відчаї шукати його платівки десь на блошиних ринках чи в крихітних вінілових крамничках. І приходити на кавер-шоу його пісень, бо вони більш ніж варті того. Просто послухайте.
Scott Matthews
Волверхемптон, Велика Британія
Намагалася згадати, як я дізналася про цього сумного британця. І не змогла. Але було це десь років чотири тому з пісні «Underlying Lies» і з того часу я заслухала його альбоми, як могла. У нього не так багато live-виступів в нормальній якості, тому здається, що його самого дуже мало.
У Меттьюса такий собі «нерозлюблюблюз», однаково сумний, але гармонійний. І найголовніше: мені здається, що його музика — про мене. Декілька років моя осінь починається з «City Headache». Одна назва передає відчуття, яке інколи з’являється у великому місті, навіть коли любиш його понад усе.
Matt Corby
Ойстер Бей, Австралія
Музиканти, натхненні Джефом Баклі, самі знаходять мене. Я нічого не знала про цього хлопця, але достатньо було вперше увімкнути «Resolution», щоб зрозуміти, чия манера так солодко лунає в його голосі.
Мет — виходець з маленького австралійського містечка, фіналіст талант-шоу, має записи з такими самими фолканутими Джулією Стоун і Passengers. У ньому є щось від справжнього австралійського фолку — поєднання інструментів і манери співу аборигенів. Ледь не у кожній пісні своїм безмірним голосом Мет видає якісь незвичні нашому вуху звуки. Дивні і магічні.
Noah Gundersen
Олімпія, США
Цей хлопець вразив мене тим, наскільки не відповідає образу фолкового чи то ж кантрі музиканта. Закриті очі, губна гармошка і наполовину акапельне виконання — не дуже звичний стиль для сучасної музики.
За свої 24 роки Ноа встиг побути вокалістом двох гуртів — Beneath Oceans і The Courage. Деякі його пісні стали саундтреками досить несподіваного для його музики серіалу «Сини Анархії» про братство байкерів.
Проте особливо фантастично звучить він на лайві KEXP, де у скрипачці не складно впізнати його сестру.
Xavier Rudd
Торквей, Австралія
Ще один австралійський абориген — Хавьєр Радд, який сам собою фолк-гурт. Він грає більш ніж на 15-ти інструментах. Наприклад, на барабанах ацтеків та індійській слайд-гітарі.
Якщо когось і називати сучасними хіпі, то це його. Вегетаріанець, борець за права корінних жителів Австралії та прихильник усього потойбічного. Хоча достатньо просто послухати про «дух птиці», який безперечно живе у ньому самому.
Звісно, фолк буває не лише у маленьких містах. Просто це музика свободи, не стиснута серед верхівок будівель. Навіть якщо вона створюється у столиці, вона підіймається над нею, розмахуючи крилами.А якщо у вас попереду пляшка червоного і ціла ніч, слухайте стан душі, оформлений у плейлист. І шукайте у ньому свій блюз.
