Український читач потребує якісного видання класики. Щоб книга викликала бажання її прочитати. Щоб її було приємно взяти до рук, купити, тримати вдома на книжковій полиці, а не під примусом та з огидою взяти потерте видання в бібліотеці, бо воно є в шкільній програмі. Над цим і працюємо. Книги, які ми обираємо до видавничої програми — перш за все, ті, які задовольняють потреби людей.
Як зацікавити українців читанням? Створювати якісні й актуальні книжки. Коли я прийшла у видавництво, воно ледь дихало. Видавались здебільшого наукові твори. Нам довелось розширювати тематику та цільову аудиторію. Зараз ми намагаємось робити книжки привабливими та потрібними українському читачу. Зокрема, в березні ми видаємо Коран українською мовою в перекладі Михайла Якубовича. Серед українців є потреба у такому виданні. Також у наші плани входять деякі твори зі шкільної програми.
«Вечори на хуторі біля Диканьки» — наш новорічно-різдвяний проект. Поштовхом до видання стало знайомство з Наталею та Іллею Ісуповими. Коли художник подібного масштабу хоче попрацювати над якоюсь книжкою в ролі ілюстратора, таку нагоду не можна втрачати. До того ж, творчість Ісупова наповнена такою ж містикою та глибиною, як і творчість Гоголя. Робота над виданням тривала півроку.
Деякі репліки героїв «Вечорів на хуторі біля Диканьки» чудово пасували б нашим політикам. Взагалі це дуже актуальний твір.
«Лісова пісня» з ілюстраціями Поліни Дорошенко вийшла дещо незвичною. Не всі сприйняли це видання, але нам подобається. Це особлива книга, вона має свій настрій. (Восени видання потрапило в престижний світовий каталог дитячих книг White Ravens – прим.ред.)
Найуспішніший проект нашого видавництва — «#EUROMAIDAN — History in the Making», ґрунтовне двомовне видання аналітичного змісту з кольоровими фотоілюстраціями. Робота над книгою тривала майже рік, і тепер ми ледве встигаємо додруковувати черговий тираж, її просто хапають з прилавків.
Серед планів — збірка малої прози та поезії розстріляного відродження з ілюстраціями Сергія Майдукова.
На посаді керівника видавництва мені довелося вчитись усього. Я не маю освіти, пов’язаної з видавничою справою. Закінчила магістратуру з державного управління. Відповідно, всі тонкощі довелось освоювати в процесі. Навчання триває і досі.
У видавничій справі в Україні суцільні підводні камені. Непрозора система державних закупівель, відсутність адекватної підтримки книговидання. На додачу в людей немає грошей, вони просто не можуть дозволити собі купувати книжки. Це на тлі того, що інтерес до читання загалом є невисоким. Ми спостерігаємо засилля російської книжки на вітчизняному ринку. За рахунок величезних тиражів та часто низької якості, російські видавництва можуть відчутно знижувати собівартість однієї книжки. Українські видання змушені постійно конкурувати з російськими. При цьому схеми підтримки книговидання в Україні зараз корумповані, непрозорі.
Щоб посприяти розвитку книговидання, мають відбутись великі зміни. Держава повинна викуповувати готову продукцію у видавництв і забезпечувати бібліотеки новими виданнями. Потрібно подбати про бібліотеки, зробити їх такими-собі культурними центрами, як це є у Європі. Також слід пропагувати читання, робити його модним і доступним. Це питання не одного дня, процес тривалий.
Фото з інтерв'ю: Аліна Кучма
