Днями в Києві обирали українського артиста, який виступить на Sziget Festival у Будапешті. Переміг по праву найцікавіший музичний проект країни за останні роки — ONUKA.
Авторка проекту Ната Жижченко розповіла Comma про досвід українського туру і про те, чого чекати від Онуки далі.
Про Sziget
У мене дивні відчуття через можливість виступити на Sziget. Я відчуваю велику відповідальність, але, водночас, і сумніви — чи справді саме ONUKA мала поїхати? Мені важко сказати, чи достойна я цього. Мій pr-директор вб’є мене за такі слова. У будь-якому разі, ми докладемо максимальних зусиль, щоб достойно презентувати Україну.
Спочатку в конкурсі я підтримувала Brunettes Shoot Blondes, якщо взяти музику, меседж. Але коли побачила виступи всіх фіналістів наживо… Не дивлячись на те, що The Maneken — моя рідна людина, мені здалось, що це найпрофесійніший виступ за звучанням і подачею. Ще мені сподобались Tape Flakes, і це знову ж таки мої друзі.
ONUKA стає експресивнішою,
це вплив туру
Важко зрозуміти, що треба фестивалю Sziget від України: чи драйв, чи професійність, чи незвичайність. Може, варто було вибрати навіть «Анну-Марію», щоби був такий своєрідний, сюрреалістичний виступ.
Я вивчала угорську мову в інституті, тому Sziget мені здається рідним, хоч я жодного разу там не була. Мова дуже складна — як прийшла до мене, так і відійшла повністю з пам’яті. Але я потроху згадую якісь слова, речення.
Можу сказати угорською «Що це таке? Це собака». Те, що я запам’ятала ще з першого уроку. Ще «До побачення», «Добрий день» і «Дякую».
Про тур
ONUKA стає експресивнішою. Це вплив туру. Досвід, який не візьметься більше нізвідки, тільки коли ти концертуєш щодня. Це тренує нашу енергію, людську і музикантську, загартовує нас.
Стільки було ситуацій в турі на сцені. Одного разу поламався семплер, на якому була вся гармонічна партія. Якби таке сталося на першому сольному концерті в Києві, я би, напевно, розридалася і пішла зі сцени. А тут дівчата так імпровізували. Щодня ми отримуємо нові уроки.
Якщо згадати, які статични ми були рік тому і які ми стали зараз — я дуже вдячна такому досвіду
На київських концертах величезна кількість людей — це наші знайомі. Ти виходиш на сцену і вони тебе більше підтримують, ніж просто розглядають чи скептично ставляться. У містах, де нас чули вперше, було багато такого люду, який просто чув від когось назву і прийшов прочекати, що це за Онука. У них дуже скептичний погляд. На них треба було якось енергетично діяти. Вперше в моєму досить довгому концертному житті я зіштовхнулася з тим, що треба працювати з неготовим залом і величезним майданчиком.
Я зрозуміла, що треба спілкуватися зі сцени. Моя команда давно мене вмовляла, а я казала, що не потрібно. Тепер зрозуміла, що нікуди від цього не дінешся. Коли були трабли з апаратурою, я зі сцени цілі трактати штовхала, щоб заповняти паузи. Грала на сопілці якусь програму з дитинства, бандурист мені підігрував. Були імпровізовані прикольні штуки, які ми тепер можемо притримати в арсеналі для екстрених випадків.
Програма побудована за наростаючою, і до кінця виступу вже треба «жечь». На кількох концертах люди кричали «Жги, кобзарь!», а барабанщиці — «Маша, я хочу от тебя детей». Якщо згадати, які статични ми були рік тому і які ми стали зараз — я дуже вдячна такому досвіду.
Найкращий концерт був у Чернівцях. Такий дивний клуб із 90-их років. Коли ми прийшли на саундчек — звук не дуже, настрій не дуже, депресивна погода, клуб знаходиться за містом — я вже собі нашифрувала, що все буде погано. Але коли ми вийшли на перший трек, ще не зіграли, а вже зрозуміли: буде класно. Концерт вийшов на сто зі ста. Поки що на першому місці за моєю персональною шкалою. Інші концерти були не гірші, але чернівецький концерт, другий за рахунком, настільки підняв цю планку, що далі просто доброго концерту було вже недостатньо.
Про новий матеріал та концерти за кордоном
Просто доброго концерту вже недостатньо
Я продовжую викладати сопілкарське мистецтво. В індивідуальному режимі, коли у мене є вільний від концертів час.
У червні ми їдемо в Польщу. На European Stadium of Culture. Це такий фестиваль дуетів. Польскі і українські артисти роблять колаборації. Заспіваємо нашу «Misto» і пісню польської артистки Marika. Далі буде міні-тур Польщею.
Сподіваюся, восени буде тур Сполученими Штатами. І дуже мрію з’їздити з концертом до Японії. Посилаю меседжі в космос, щоб усе відбулося. (Японія — друга після України за скачуванням дебютного альбому Онуки — Ред.)
У наших головах активно накопичується новий матеріал. Коли є вільна година, ми з Євгеном Філатовим конвертуємо все у матеріальні носії. Думаю, восени буде новий EP.
У наступному альбомі має бути один дуже непопсовий, але суто український музичний інструмент. Мало людей знає, як він називається. Багато хто з досвідчених музикантів почує його вперше. Мені написав один хлопець, що грає на ньому. А я якраз мріяла таке записати. Якщо все вийде, я буду реально щаслива. Сподіваюсь, що такими поступами молодь, яка не стикалася з етнокультурною, отримає можливість почути, як звучать ці інструменти.
Інтерв’ю відбулось у рамках програми «Comma Дайджест» — спільного проекту Comma і Громадського ТВ.
Найближчі концерти ONUKA: Луцьк (15 травня), Полтава (22 травня), Київ (6 червня, sold-out).
