35 років «Smells Like Teen Spirit»: як гімн покоління знищив свого творця

У фіналі кліпу Smells Like Teen Spirit масовка розносить декорації — і ця руйнація не була постановкою. Зйомки тривали цілий день у павільйоні №6 студії GMT у Калвер-Сіті, що в серці класичного Голлівуду. Фанатів Nirvana запросили через флаєри, які роздавали після концерту в Лос-Анджелесі. Підлітки просиділи на трибунах години, і коли Курт Кобейн дозволив їм спуститися, вони просто рознесли все вщент.

Коли в ніч проти 30 вересня 1991 року кліп уперше показали в програмі «120 хвилин» на MTV, світ рок-н-ролу змінився назавжди. Сьогодні Smells Like Teen Spirit — частина поп-культури. Іронія в тому, що пісню, задуману як плювок в обличчя суспільству споживання та насмішка над конформізмом, миттєво привласнила машина шоу-бізнесу.

Історія почалася з дезодоранту Teen Spirit від корпорації Mennen, який рекламували для дівчат-підлітків. Подруга Кобейна Кетлін Ганна жартома написала на стіні його кімнати: Kurt Smells Like Teen Spirit. Кобейн, що люто ненавидів корпоративну Америку, вирішив побудувати пісню на музичних кліше та пародійних слоганах, схожих на рекламні. Риф він писав, намагаючись скопіювати стиль The Pixies, узявши їхню формулу «тихий куплет — гучний приспів» і довівши її до комерційного абсолюту. Це була насмішка над музичною індустрією: Кобейн показав, як легко зібрати з чужих шаблонів нібито оригінальний хіт. Так, суто випадково, він створив гімн покоління — і принагідно підняв продажі дезодоранту до космічних висот.

Ця історія — метафора всього, що сталося з Кобейном, Nirvana і гранжем. Найбільш ходовий товар у шоу-бізнесі — підлітковий бунт, на превеликий жаль самих бунтарів. Гранж був штучним брендом, витвором корпоративних піарників і музичних журналістів: ціла «хвиля» продається краще за окремі гурти. Якщо послухати записи Nirvana, Soundgarden, Alice In Chains і Pearl Jam, почуємо чотири абсолютно різні гурти, яких об'єднували хіба що Сіетл, брудний важкий саунд і бажання співати про біль. Alice In Chains, що змішували Black Sabbath, панк-рок, блюз і фолк, важко порівняти з Nirvana. Хіба що обидва лідери загинули від героїну — навіть в один день.

Для Кобейна успіх пісні став прокляттям. Журналісти вимагали одкровень, а він відмовлявся бути «голосом покоління Х». Виснажливі турне, увага таблоїдів зламали психіку, а масовий успіх убив потребу творити. У передсмертній записці він процитував Ніла Янга: «Краще згоріти, ніж згаснути».

А щодо того, що гранж убив хеві-метал, — це лише частково правда. Iron Maiden і Dio повернулися в маленькі клуби, чимало американських гуртів другого ряду та європейські зірки жанру зникли до наступного десятиліття. Але гранж викосив і найменш талановиті комерційні гурти на кшталт Mötley Crüe та Poison. Водночас дехто спіймав хвилю: Pantera винайшли грув-метал, Tool зробили прорив у прогресивному металі, Sepultura стали третім експортним продуктом Бразилії після кави та кокаїну. Найбільше виграв Metallica — вони переграли всіх, ставши найбільш комерційно успішним гуртом важкої сцени в історії. Усе, що знадобилося, — писати повільніші та простіші пісні.