«Панно кохання» і манкурти: Микола Бровченко про те, як Москва забирала наших

Історія української естради має свою генеалогію, і в ній є пісні, що стали не просто хітами, а точками відліку. «Панно кохання» — саме така. Її автор, Микола Бровченко, сьогодні спостерігає, як виконавиця, для якої ця композиція відкрила двері у велику музику, обирає зовсім інший бік. І намагається зрозуміти, звідки взялася ця траєкторія.

За його словами, коріння цього вибору сягають початку дев'яностих. Тоді, після здобуття Незалежності, українська сцена переживала піднесення: лунало «Ми — Україна, ми — українці, ми співаємо своє». Проте, зауважує Бровченко, у багатьох артистів ще глибоко сидів так званий совковий менталітет, для якого Меккою естради залишалася Москва. Саме туди, на його думку, тягнулися виконавці, там були Доліни й туди поїхала Корольова — і там вони, як він висловлюється, були «у шоколаді». Наших, каже композитор, теж туди тягли, створювали з них манкуртів.

Сам Бровченко давно не підтримує контактів зі співачкою. «Це було дуже давно. Навіть не пригадаю. По-моєму, вже після першого Майдану припинили контакти. У нас не було вже приводів для спілкування», — розповідає він. Приводів не стало, але спостереження залишилися.

Окремо автор пісень реагує на те, що Повалій говорить у російських пропагандистських ефірах. «Те, що зараз Тая говорить в інтерв'ю, це просто на голову вже не налазить: про Україну, зокрема», — каже Бровченко. Він припускає, що колись співачка й продюсер могли шкодувати про свій вибір, адже зрозуміли: у Росії вони ніхто. «І вони передчували це. Але зараз, у 2026 році, коли вона говорить «Россия-матушка»... Це складно, це складно витримати», — зізнається митець.

Попри спроби здобути прихильність російського глядача, концерти Повалій у Москві, за словами Бровченка, збирають напівпорожні зали. Він трактує це просто: зрадників ніде не люблять.

Варто нагадати, що Таїсія Повалій підтримала російську агресію проти України, брала участь у пропагандистських заходах та виправдовувала збройне вторгнення. Вінницький міський суд визнав її винною в колабораційній діяльності й засудив до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. А у 2024 році співачка отримала російське громадянство — сфотографувавшись на виборчій дільниці в Москві з паспортом у руках на тлі банера про вибори президента Росії.

Попри всю гіркоту цієї історії, Микола Бровченко продовжує працювати з українським матеріалом. Він готує проєкт «Тишком-нишком» — новий для себе формат, де його пісні звучатимуть наживо у камерній богемній атмосфері. Виконуватиме їх співачка Тетяна Гончарова, а жанри обіцяють різні: від софт-року й джазу до фолку та блюзу. Серед його доробку — «Полуднева спека», чиє відео, зняте в українській Ялті, визнали найкращим на «Таврійських Іграх», і «Україна — це ти», внесена до шкільної програми наприкінці 2016 року. А «Панно кохання» у 1993-му принесла Україні першу визначну міжнародну музичну перемогу — гран-прі на «Слов'янському базарі» у Вітебську.

Можливо, у цьому й полягає тиха відповідь на гучні заяви: поки одні обирають чужі сцени й чужі прапори, інші просто пишуть пісні, які залишаються тут — і залишаються своїми.