Доллі Партон: прощання з голосом, що став епохою

Американська співачка, композиторка та акторка Доллі Партон померла у віці 80 років. Звістку про її смерть підтвердили родичі. Для світової музичної культури це не просто втрата виконавиці — це завершення епохи, що тривала майже шість десятиліть.

Партон народилася 19 січня 1946 року в Теннессі, у багатодітній родині, де була четвертою з дванадцяти дітей. Дитинство в бідності стало основою її майбутньої творчості: спогади про ті роки вона перетворювала на пісні, які зворушували людей по всьому світу. Її перу належить близько трьох тисяч композицій, а сумарні продажі платівок перевищили сто мільйонів примірників.

Серед її найвідоміших робіт — «Jolene», «9 to 5» та «I Will Always Love You». Останню Партон написала сама ще в 1970-х, а світовим хітом вона стала завдяки виконанню Вітні Г'юстон. Окрім музики, співачка проявила себе в кіно — зіграла у фільмах «9 до 5» та «Сталеві магнолії», — а також створила тематичний парк Dollywood у рідному штаті.

Життя Партон було сповнене несподіваних зв'язків. Вона була хрещеною матір'ю Майлі Сайрус, з родиною якої дружила роками. Ця дружба вийшла і на екрани: Партон з'являлася в серіалі «Ханна Монтана», де грала тітку героїні Сайрус, а сама Майлі неодноразово виконувала пісні хрещеної матері.

За свою кар'єру Партон отримала одинадцять премій Grammy та була включена до Зали слави рок-н-ролу. Але її спадщина не обмежується нагородами. Фонд Imagination Library, заснований співачкою, безкоштовно передає дітям книжки, а під час пандемії вона пожертвувала мільйон доларів на дослідження вакцини проти Covid-19, що підтримало розробку препарату Moderna.

Особисте життя співачки також вирізнялося сталістю: майже шістдесят років вона прожила у шлюбі з Карлом Діном, який помер у березні 2025 року. Власних дітей у пари не було.

Останніми роками здоров'я Партон погіршувалося, вона скасувала кілька публічних виступів. Проте навіть незадовго до смерті говорила про плани на нові творчі проєкти. Її голос замовк, але пісні, написані нею, ще довго звучатимуть — як нагадування про те, що справжнє мистецтво не знає кордонів.