Обличчя, які пам'ятаємо з дитинства: як змінилися українські актори

Володимир Горянський вийшов на професійний шлях 1980 року, коли йому було 20. Він навчався в Дніпровському театральному училищі, а згодом закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Його роботи — «Останній москаль», «Великі Вуйки», «Слуга народу», «DZIDZIO Контрабас», «11 дітей з Моршина». Нині акторові 67 років, і він здебільшого працює на театральній сцені, майже не знімаючись у кіно. За його словами, до цього дехто доклав руку.

Наталія Сумська почала кар'єру в 21 рік. Після інституту імені Карпенка-Карого вона працювала в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Першу славу їй принесла роль Наталки у фільмі-опері «Наталка-Полтавка». Сьогодні їй 70, вона й далі грає в театрі й лише зрідка з'являється в кіно.

Стас Боклан розпочав шлях 1984 року у 24 роки. Спершу був театральним актором, згодом почав зніматися. Популярність прийшла до нього вже після 50 — завдяки ролі кобзаря Івана Смика в історичній драмі «Поводир». У його доробку також «Папік», «Слуга народу», «Коли ми вдома», «Кріпосна». Зараз йому 66, і кар'єра продовжує розвиватися.

Ірма Вітовська стартувала 1998 року у 23 роки: закінчила Львівський державний музичний інститут, переїхала до Києва й долучилася до трупи Молодого театру. Слава прийшла 2005 року з комедійним телесеріалом «Леся+Рома», де вона зіграла головну роль. Нині їй 51, вона грає в театрі й час від часу з'являється на великих екранах.

Анатолій Хостікоєв починав у 21 рік. Спершу підкорив театральну сцену, потім — кіно. Славу йому принесла фолк-опера «Енеїда», де він зіграв Енея, далі — «Камінна душа» і телесеріал «Роксолана». Сьогодні йому 73, переважно він на театральній сцені, а на екранах буває вкрай рідко.

Ада Роговцева почала кар'єру ще 1956 року, у 18–19 років, і знімалася в кіно студенткою. Серед її найзнаковіших робіт — «Кривавий світанок», «Камінний господар», «Віддана», «Сага». Їй 89, і вона продовжує грати в театрі та зніматися.

Богдан Бенюк розпочав 1975 року у 18 років. У його фільмографії — «Чорна рада», «Запорожець за Дунаєм», «Таємний щоденник Симона Петлюри», «Мій карпатський дідусь», «Хазяїн». Йому 69, і він далі розвиває кар'єру.

Ніна Набока починала у 21–22 роки. Вона знімалася в «Спіймати Кайдаша», «Припутні», «Будинок „Слово“. Нескінченний роман», «Перші ластівки». Їй 69, на пенсію вона не квапиться: викладає, грає в театрі та знімається.

Ольгу Сумську до професії привела старша сестра Наталія. Дебют стався ще в ранньому дитинстві на театральній сцені, адже вона з акторської династії. Активно розвивати кар'єру почала в 16. Найвідоміша роль — у серіалі «Роксолана», також були «Тигролови», «Голос трави», «Кріпосна», «Останній москаль». Їй 60, вона активно грає в театрі та з'являється на екранах.

Римма Зюбіна почала професійний шлях у 19, отримавши роль на театральній сцені, і паралельно почала зніматися. Серед найвідоміших її робіт — «Гніздо горлиці», «Памфір», «Я працюю на цвинтарі», «Смак свободи». Їй 55, і вона продовжує розвивати кар'єру.

За кожною з цих біографій — не просто перелік років і назв. Це історія про те, як довго триває шлях до впізнаваності: хтось отримав її в юності, а хтось — після п'ятдесяти. І про те, що сцена не відпускає навіть тоді, коли камери стають рідшими.