Шон Пенн: «Чорні соняшники» як спроба нагадати про ціну допомоги

У центрі уваги Шона Пенна — не політична заява, а стрічка. Документальний фільм «Чорні соняшники» розповідає про українських військових, і саме в ньому режисер згадує про припинення роботи Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), яке фінансувало чимало проєктів, зокрема й в Україні.

Рішення про зупинку агенції Пенн називає «вбивством з необережності, але нам сказали не використовувати такі терміни». «Це нечемно, що іронічно. Ми приймаємо значну міру заперечення і все ще вважаємо себе куленепробивними», — додає він.

Своєю чергою, він хоче, щоб фільм подивилися спецпредставник Трампа, його зять Джаред Кушнер та Іванка Трамп. «Цей фільм не має на меті нападати на жодного президента. Історії цих дітей настільки знайомі, що варто показати те, що дозволить глядачам відчути зв’язок і замислитися. Хтось це сприйме, хтось – ні. Ми здебільшого маємо власне уявлення про лідерство, але я готовий визнати, що помиляюся, якщо виникне така потреба. Це варте того, щоб спробувати», — пояснює Пенн.

Окремо він говорить про війну в Україні: на його думку, вона не завершиться, «доки Путін не зупинить це або не буде зупинено силою». «Коли ви розмовляєте з людьми, особливо з військовими, вони не передбачають, що це скоро припиниться. Тому, коли ви чуєте розмови цих дітей, які воюють на передовій, вони сприймають це як війну, в якій вони можуть потенційно воювати все своє життя», — зауважує актор.

«Чорні соняшники» розкривають історію української молоді, яка живе між лінією фронту та цивільним життям. Це спроба говорити не гаслами, а досвідом тих, чиє дорослішання збіглося з війною.

Контекст цієї розмови — рішення Вашингтона щодо USAID. Дональд Трамп заявляв, що рівень корупції в агенції «досяг нечуваного рівня», і закликав ліквідувати структуру. Згодом адміністрація президента США повідомила про скасування понад 90% грантів, виділених агенцією в межах зовнішньої допомоги. А в березні минулого року Державний департамент офіційно сповістив Конгрес про рішення припинити незалежну діяльність USAID — його функції та програми переходять до департаменту.

У цій історії фільм Пенна постає не як вирок, а як запрошення до розмови. Принаймні так формулює свою позицію сам режисер: показати, дати відчути зв’язок, залишити глядачеві простір замислитися. Питання лише в тому, чи знайдеться в цій розмові місце для тих, кому вона адресована.