«Будинок з картону»: Єлизавета Глінська про нічну атаку на Київ

Ніч на 5 серпня для Києва видалася однією з найважчих від початку повномасштабної війни. Під час масованої атаки, коли ворог застосував ракети «Іскандер-М», KN-23 та «Циркон», а в небі працювала протиповітряна оборона, своїми переживаннями поділилася відома шеф-кухарка та екссуддя кулінарного шоу Єлизавета Глінська. Жінка, яка виховує двох доньок-двійнят, зізналася, що цього разу її психіка не витримала.

«З’явилося відчуття, що на нас полюють, відчуття, що будинок з картону – трясе, навколо все горить. ППО збиває шахеди. Кулеметна черга, вибухи… Сьогодні моя психіка не витримує», – написала Глінська в Instagram. Її слова передають стан мільйонів українців, які щоночі притискають до себе дітей і моляться, аби дочекатися ранку.

Окремий допис шеф-кухарка присвятила росіянам. Її звернення сповнене болю та гніву: «Росіяни. Я ненавиджу вас усім своїм єством. Ви не маєте права на існування. Ви – ракова пухлина на Землі. Ви вкрали наше життя. Я щиро бажаю, щоб ви, кожен зі 110… 111 млн, скільки вас там, відчули на собі той жах, страх і біль, які ми відчуваємо кожного дня, кожної ночі, міцно притискаючи до себе свою дитину й молячись, щоб настав ранок і щоб знову побачити, як усміхаються діти!»

Попри все, Єлизавета Глінська наголосила, що не збирається залишати Україну. Вона відповіла тим, хто радить їй виїхати: «Будь ласка, не пишіть мені: „Виїжджай“. Я вдома! Слава Україні, її Героям і українцям! Незламні». Ці слова стали маніфестом стійкості, яку демонструють тисячі українських родин.

Нагадаємо, що наслідки нічної атаки виявилися трагічними. У Бучанському районі Київської області загинули щонайменше 17 людей, ще 44 отримали поранення. Ворог використав ракети з касетними бойовими частинами, що збільшило кількість жертв серед мирного населення. Кожен такий обстріл – це не просто новина в стрічці, а чиїсь зламані долі, зруйновані домівки та відібрані життя.

Історія Глінської – це історія кожної української матері, яка щоночі чує вибухи і змушена пояснювати дітям, чому не можна спати спокійно. Це голос болю, який неможливо заглушити. І поки триває ця війна, такі голоси лунатимуть дедалі голосніше, нагадуючи світові про ціну, яку платить Україна за своє право на існування.