Одна ніч на всю країну: «Ілюзія тихої ночі» виходить у прокат

Є ночі, які неможливо описати одним словом — хіба що зібрати їх із багатьох поглядів одразу. Саме так побудований документальний фільм «Ілюзія тихої ночі»: його творці зафіксували одну добу — ніч на 28 липня 2025 року — очима багатьох людей, які в той самий час жили свої різні життя в межах однієї країни.

До проєкту долучилися 40 професійних операторів і понад 300 учасників, які приєдналися через загальнонаціональний open call. Камери працювали від північних лісів до лінії фронту, від прикордонних містечок і сіл до тимчасово захоплених росіянами територій, зокрема в Донецьку та Криму. Упродовж 70 хвилин глядач бачить, як одночасно розгортається життя в різних частинах країни — і як різним може бути досвід українців у межах однієї ночі.

За задумом, стрічка працює у двох площинах водночас: і як спосіб задокументувати одну буденну ніч, і як документ співприсутності — нагадування про те, що навіть у найскладніших обставинах люди проживають різний досвід, залишаючись частиною спільного часу.

«Ми задумали зробити доволі концептуальний фільм, який був би одночасно і мистецьким актом, і зліпком часу, який би запрошував сотні людей долучитися до його створення та поділитися своїм життям. Саме ідея однієї ночі дозволила нам створити справжнє відчуття паралельності життів, показати багатогранну реальність сьогодення: як живе Україна, як вона бореться, як дихає», — зазначила режисерка фільму.

Світова прем'єра відбулася на фестивалі Visions du Réel, де стрічку представили в межах програми Burning Lights Competition. Після цього вона побувала на міжнародних та українських кінофестивалях і привернула увагу як глядачів, так і професійної спільноти. Фільм створено за участі TABOR Production на замовлення Суспільного Мовлення.

Тепер фестивальний етап поступається місцем прокату: з 15 жовтня «Ілюзію тихої ночі» можна буде побачити в кінотеатрах, а також на спеціальних показах у різних містах України.

У час, коли спільний досвід особливо відчутний, така стрічка нагадує про просту річ: навіть найбуденніша ніч кожної окремої людини стає частиною більшої історії. І, можливо, саме тому її варто побачити на великому екрані — щоб упізнати в чужих кадрах власний час.