Настя Каменських у базі «Миротворця»: мовний вибір, сцена і межі публічного

Картка на артистку містить повне ім'я — Анастасія Олексіївна Каменських — а також сценічне NK, дату народження й місце проживання. У ній співачку названо «провокатором», а серед підстав згадано участь у заходах, які автори бази кваліфікують як «гуманітарну агресію проти України», та в інформаційно-пропагандистських подіях, що, на їхню думку, працюють на дестабілізацію суспільного життя.

Поява цієї картки збіглася з новою хвилею уваги до мовної позиції Каменських. 8 вересня артистка пояснила, чому повернулася до російської: за її словами, після переходу на українську в неї виникли проблеми з голосом і виявили кісту, а психологиня нібито радила знову говорити російською, бо тіло «не сприймає» українську мову. Наступного дня Каменських згадали серед українських зірок, які на початку повномасштабного вторгнення перейшли на українську, а згодом повернулися до російськомовного репертуару.

Окремої гостроти додали спільні виступи з Потапом. У липні 2026 року дует виступив на фестивалі Лайми Вайкуле в Юрмалі, виконавши кілька старих хітів російською. Наприкінці серпня артисти опублікували відео, де жартома вибачалися за те, що говорять російською, — і це спричинило нову хвилю обурення в українському сегменті соцмереж.

Паралельно триває збір підписів під електронною петицією про позбавлення Каменських почесного звання «Заслужений артист України». Документ оприлюднили 4 вересня на сайті електронних петицій президента; авторка звернення просить перевірити публічну діяльність співачки й за наявності передбачених законом підстав ініціювати позбавлення нагороди. Станом на 9 вересня петиція зібрала 714 голосів із 25 тисяч необхідних, збір підписів триває.

Попри це, професійна діяльність Каменських продовжується за кордоном: тривалий час вона мешкає в Іспанії, де розвиває музичну кар'єру. У липні артистка приїздила до Києва та публікувала фотографії зі столиці. А в червні 2026 року з «Алеї зірок» у центрі Києва прибрали іменні таблички Потапа та Насті Каменських — вони перебували там понад п'ять років; свою зірку Каменських отримала в жовтні 2022 року.

У цій історії сходяться кілька ліній одразу: мова як професійний вибір і як політичне висловлювання, сцена як місце пам'яті й водночас поле конфлікту, нагорода як знак визнання, який тепер піддають сумніву. Публічна постать більше не існує лише в пісні — вона існує в переліках, петиціях і рішеннях про те, кому належить місце на алеї. Питання, яке залишається відкритим, стосується не лише Каменських: як довго ми готові тримати пам'ять про минуле поруч із правом митця на зміну.