Олійник про дует із Дантесом: «Ми у всьому різні — і це було нашим успіхом»

22 вересня 2026, 23:10 ·191 слівредакція

Вадим Олійник пригадав часи «ДіО.фільми» та пояснив, чому після перемоги на «Фабриці зірок» вони з Володимиром Дантесом не стали близькими друзями.

Пісня, яку встигли забути, а потім згадали всі — «Дівчина Оля». Цього разу вона прозвучала в праймі оновленої «Фабрики зірок»: Володимир Дантес і Вадим Олійник вийшли на сцену разом і заспівали свій головний хіт. Зал поринув у ностальгію за «нульовими», а самі музиканти дістали нагоду знову поговорити про те, що колись зробило їхній дует таким упізнаваним.

В інтерв'ю «Тур зірками» на Люкс ФМ Олійник розповів про те, що найбільше цікавить шанувальників: чому після розпаду гурту «ДіО.фільми», який у 2008 році приніс перемогу в другому сезоні «Фабрики зірок», вони з Дантесом не побудували міцної дружби. Відповідь виявилася простою — несхожість артистів. І саме її співак схильний вважати однією з причин того, чому гурт свого часу був таким популярним.

«Мені здається, що ми у всьому різні. І це, в принципі, було таким успіхом нашого дуету, тому що ми були різні, але на сцені у нас таке, типу, зливалися в одне. І це подобалося людям», — пояснив Вадим.

Ця різниця виявлялася й у тому, як до музикантів ставилися слухачі. Олійник пригадав, що симпатії шанувальників завжди розподілялися між двома учасниками дуету, і це виглядало майже комічно.

«Завжди були моменти, коли там хтось казав: "Ой, мені подобається Дантес, фу, там цей Олійник". А хтось сказав: "Ні, Олійник класний, Дантес не дуже". І це теж класно», — згадав співак.

Історія «ДіО.фільми» — це, по суті, історія про те, як дві несхожі людини на кілька років зійшлися в одній точці й утворили щось більше, ніж просто дует. Перемога на «Фабриці зірок» у 2008-му зробила їхні імена відомими, а «Дівчина Оля» лишилася в пам'яті цілого покоління. Але сцена — не те саме, що дружба, і з роками це стало очевидним.

Сьогодні обидва музиканти йдуть власними шляхами. Дантес будує сольну кар'єру, Олійник також працює окремо. Проте кожне їхнє повернення на одну сцену показує: публіка досі пам'ятає той момент, коли двоє різних людей на сцені «зливалися в одне». Можливо, саме ця нетривка, але яскрава спільність і є тим, що робить такі історії вартими уваги — не дружба назавжди, а кілька років, коли різниця працювала на спільний результат.