Підозри, відставка і нічний виїзд: як розгортається конфлікт навколо НАБУ та САП

Публічний конфлікт між керівниками антикорупційних органів і генеральним прокурором вийшов за межі кабінетів. Руслан Кравченко повідомив, що підписав повідомлення про підозру директору НАБУ Семену Кривоносу та людині, наближеній до очільника САП Олександра Клименка. За словами народного депутата Олексія Гончаренка, йдеться про дружину Клименка.

Самі по собі ці підозри не тягнуть автоматичного звільнення Кривоноса чи Клименка. Інша річ, що директора НАБУ можуть відсторонити від посади — винятково в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом, тобто за вмотивованим клопотанням генерального прокурора, яке розглядає слідчий суддя. Якщо таке клопотання вже підписане, НАБУ щонайменше на два місяці може залишитися без очільника: повноваження переберуть на першого заступника Дениса Гюльмагомедова, який обіймає цю посаду з 9 жовтня 2024 року і працює в Бюро з 2015-го. Для інституції це означає радше зміну вивіски, ніж зміну курсу.

Зовсім інша історія — можлива відставка Олександра Клименка. Закон «Про прокуратуру» передбачає, що на час відсутності керівника САП його повноваження виконує перший заступник або заступник. Але заступників у Клименка наразі немає. Вакансію має закрити конкурс, оголошений 17 серпня: документи приймають з 19 серпня до 21 вересня, а сам відбір може тривати місяцями. Для порівняння: конкурс на посаду керівника САП стартував 25 січня 2021 року, а Клименка призначили лише 28 липня 2022-го. Без заступників відставка керівника САП фактично паралізувала б роботу і САП, і НАБУ.

Існує й теоретичний сценарій звільнення без суду й навіть без оголошеної підозри — через дисциплінарну процедуру. Але й тут глухий кут: рішення ухвалює Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка потім передає матеріали до Комісії з проведення оцінки. А цієї Комісії, що мала б складатися з трьох міжнародних експертів, наразі не існує.

Що ж до підозри самому Клименку, то її Кравченко не підписував. Якби це зробив новий генеральний прокурор, такий крок — і в Україні, і за кордоном — читали б як помсту з боку президента, чого Володимир Зеленський волів би уникнути. Натомість публічний тиск на Клименка, найімовірніше, триватиме.

Суть підозр Кравченко окреслив так: «Спираючись на зібрану доказову базу, я підписав підозру директору НАБУ Семену Кривоносу. Я підозрюю його у підробленні офіційних документів для отримання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі та фіктивне усиновлення з метою штучно створити підстави для уникнення відповідальності в суді». За його словами, провадження внесли до ЄРДР ще 25 квітня 2014 року — і воно не завадило Кривоносу виграти конкурс та очолити НАБУ 6 березня 2023 року. Друга підозра стосується впливу на керівника ВАКС, пропозиції неправомірної вигоди та сприяння в ухиленні від мобілізації; це провадження внесли до ЄРДР 3 вересня 2025 року. Кравченко назвав його «тригером та істинною причиною нічного штурму Офісу генпрокурора», маючи на увазі обшуки НАБУ в ОГП у ніч на 5 вересня.

Далі події набули обертів. Кравченко заявив, що діє всупереч позиції президента: «Раніше від ухвалення цих рішень мене політично стримував президент». Зеленський відреагував різко: «У цього генерального прокурора є тільки один шлях: звільнення з посади. Саме це я йому і сказав. Україна бачила всі причини. Якщо він вважає це політичним тиском, нехай так і називає. Прошу парламентарів підтримати це звільнення невідкладно». Щоправда, подання про звільнення надійшло до Верховної Ради лише близько полудня 14 вересня, хоча заяву про відставку Кравченко, за його словами, подав ще 7 вересня.

Поки в Києві лунали заяви, генпрокурор уночі виїхав за кордон. Звідти він повідомив, що перебуває у закордонному відрядженні, де має зустрічі, під час яких планує поінформувати міжнародних партнерів «про реальний стан справ у системі антикорупційних органів, ознаки концентрації ними неконтрольованого впливу та ризики, які така практика створює для державного суверенітету, верховенства права й демократичних інституцій України».

Теза про «концентрацію неконтрольованого впливу» останнім часом активно ширилася в інформаційному просторі — і, найімовірніше, не з подачі самого Кравченка. Уся ця історія дедалі більше скидається на виставу двох акторів, де підозри — лише один бік удару, а другий, важливіший, — дискредитація антикорупційних органів в очах західних партнерів.