«Це дурість»: Оля Полякова відповіла хейтерам через Пугачову

10 серпня 2026, 11:23 ·273 слівредакція

Співачка Оля Полякова вперше розгорнуто прокоментувала хвилю критики після публічної подяки Аллі Пугачовій та Максиму Галкіну. Її відповідь — про те, як вона оцінює людей: за вчинками, а не за паспортом.

Скандал навколо Олі Полякової спалахнув після того, як на фестивалі Лайми Вайкуле вона подякувала зірковому подружжю за підтримку України. Частина користувачів мережі сприйняла цей жест як недоречний під час повномасштабної війни, і співачка вирішила пояснити свою позицію.

У розмові з журналісткою Раміною Есхакзай артистка була категоричною: вона не поділяє людей за національністю, а дивиться на їхні реальні дії. На її думку, Алла Пугачова та Максим Галкін, попри все, що мали в Росії, зробили свідомий вибір — покинули дім і звичне життя, щоб не бути з тим режимом, і тепер підтримують Україну.

«Я не ділю людей на хороші чи погані національності. Я це роблю за їхніми вчинками. Алла Пугачова і Галкін в Росії мали все. Але в один день вони зібралися й покинули свою домівку та все, що мали, аби не бути з тим режимом. Вони підтримують Україну, як можуть. І своїм гейтом ми підтримки у світі більше не заробимо. Вони відмовилися від всього, аби спокійно спати й мати чисту совість», — поділилася виконавиця.

Далі Полякова пішла ще далі й порівняла росіян, які засудили війну, з українськими корупціонерами. Її обурює, коли людина у вишиванці викликає більше довіри, ніж той, хто реально допомагає, але має російський паспорт.

«Людина, яка відмовилася від всього на Росії й допомагає Україні, але росіянин за національністю, гірший, ніж корупціонер, який накрав купу мільйонів і одягнув вишиванку? Це дурість. У нас є багато людей, які допомагають від першого дня, попри той гейт, а є багато українців, які покрали й повтікали», — обурилася артистка.

Це не перше звернення Полякової до критиків. Раніше вона вже закликала не відволікатися на власне життя й активніше обговорювати кожне її рішення — іронічно натякаючи, що хейт лише додає їй публічності.

У цій історії важливий не стільки сам конфлікт, скільки питання, яке він піднімає: як ми оцінюємо людей під час війни — за паспортом, за символікою чи за реальними діями? Полякова обрала останнє, і її аргументи, хоч і гострі, змушують замислитися.