Софія Ротару: від буковинського солов’я до легенди сцени

Її голос упізнають із перших нот, а сценічний образ десятиліттями залишається взірцем елегантності. Софія Ротару, якій цього тижня виповнилося 79, пройшла довгий шлях від дівчини з буковинського села до статусу живої легенди естради.

Майбутня зірка народилася 7 серпня 1947 року в селі Маршинці на Буковині. Любов до музики виявилася ще в дитинстві: дівчина мала природжений вокальний дар і охоче брала участь у творчих змаганнях. Після школи Софія вступила до Чернівецького музичного училища, де відточувала майстерність. Саме там вона зустріла Анатолія Євдокименка — трубача студентського естрадного оркестру. Невдовзі Ротару приєдналася до цього колективу, і цей крок став одним із перших важливих етапів її професійного шляху.

Уже на початку кар’єри співачка вирізнялася яскравою зовнішністю: темне волосся, карі очі, виразні риси обличчя. 1962 року вона перемогла на обласному конкурсі художньої самодіяльності, а за унікальний голос отримала прізвисько «буковинський соловей». А вже 1965-го її фото прикрасило обкладинку журналу «Україна». У студентські роки Ротару експериментувала із зачісками та стилем, проте завжди зберігала власну індивідуальність.

1968 року співачка одружилася з Анатолієм Євдокименком, який став її єдиним чоловіком. У пари народився син Руслан. Після смерті Євдокименка 2002 року артистка більше не виходила заміж. У 1980-х Ротару активно розвивала кар’єру, не боячись експериментів: змінювала сценічні образи відповідно до модних тенденцій і щоразу дивувала публіку.

Сьогодні, у день свого 79-річчя, співачка вперше за довгий час вийшла на зв’язок із прихильниками та опублікувала свіже фото. На знімку Ротару позує у сукні-вишиванці та сонцезахисних окулярах, тримаючи букети квітів — очевидно, привітання з нагоди свята. Раніше з’являлася інформація, що після початку повномасштабної війни російська окупаційна влада намагалася розпорядитися майном артистки в Криму, зокрема йшлося про так звану «націоналізацію» її ялтинського готелю «Вілла Софія».

Історія Ротару — це не лише про музику, а й про вірність власному шляху. Від скромної дівчини з Буковини до жінки, чиє ім’я стало символом цілої епохи в українській культурі. І навіть через десятиліття вона залишається тією, кого впізнають із першого погляду.