Тоня Матвієнко: весільна сукня, танець із Пономарьовим і справжній роман, що стався поруч

Сцена вміє переконувати сильніше за будь-які слова. Коли Тоня Матвієнко вийшла на «Голос країни» у весільній сукні й заспівала «Коханого», звертаючись до Олександра Пономарьова, який тоді сидів у журі, глядач повірив у те, що бачив. Принаймні повірити було легко: співачка під'їжджала до тренера, він підігравав їй, вони навіть трохи танцювали разом. Усе це разом виглядало як справжня романтична історія, а не як номер.

Роману, однак, не було. Матвієнко розповіла, що цей сюжет був задумом постановників: Пономарьова попросили підтримати сценічну дію, вийти до неї й підіграти.

«На проєкті в мене був коханий Олександр Пономарьов. Там була така постановка. Тоді так вигадали, що він сидів журі, і я виходила на сцену, і в мене весільна була сукня, і я до нього підкатувала. Його попросили, щоб він підіграв мені трошечки, щоб вийшов зі мною трошки потанцював», — пояснила вона.

Отже, весільна сукня, підкреслена увага до члена журі й танець працювали на сценічну атмосферу. Але за лаштунками між артистами не виникло нічого, крім участі в одному задумі.

Для кар'єри Матвієнко «Голос країни» 2011 року став важливим етапом. Проєкт дав їй не лише ширшу аудиторію, а й знайомство з майбутнім чоловіком Арсеном Мірзояном: саме там почалася історія їхніх стосунків. Тобто справжній роман таки трапився — просто не з тим, на кого вказувала сцена.

Історія з «Коханим» показує, як легко мистецтво позичає мову почуттів і як легко публіка приймає цю позику за справжній борг. Номер, зіграний переконливо, залишається в пам'яті довше за будь-яке спростування. Але в цьому й сила сцени: вона дає глядачеві пережити те, чого не було, — і саме тому її варто відрізняти від життя, яке часом починається за кулісами.