Українське серце на сцені Юрмали: Вайкуле, Макаревич і Галкін заговорили мовою підтримки

Цьогорічний фестиваль Laima Rendezvous Jūrmala, що проходив із 24 по 26 липня в концертному залі «Дзінтарі», запам’ятається не лише музикою, а й потужним актом підтримки України. Латвійська співачка Лайма Вайкуле обрала для свого виступу композицію «Українське серце» — і всю пісню виконувала винятково українською, жодного разу не перейшовши на російську. На величезному екрані позаду неї майорів прапор України, а до співачки приєдналися колеги з Латвії та Естонії.

Рядки «Так сміливо б'ється українське серце за свободу, мир і кращі дні» стали одним із найзворушливіших моментів вечора — глядачі не стримували сліз і відповідали тривалими оплесками. Запис виступу миттєво розлетівся соцмережами, викликавши хвилю емоційних коментарів.

Російський музикант Андрій Макаревич також вийшов на сцену зі словами підтримки. Він звернувся українською: «Я передаю привіт усім моїм друзям із Києва і всім шанувальникам. Тримайтеся. І я щодня прокидаюся з відчуттям, що, можливо, сьогодні це закінчиться. Я дуже сподіваюся, що це закінчиться скоро». Артист зізнався, що завжди із задоволенням повертається на фестиваль до Юрмали завдяки теплій атмосфері.

77-річна Алла Пугачова разом із чоловіком Максимом Галкіним теж відвідали відкриття. У розмові з журналістами Пугачова зазначила, що готова заспівати в Києві, але лише «під мирним небом». Проходячи повз пресу, Галкін подякував їм українською.

Серед гостей фестивалю були й українські артисти: Олег Скрипка з гуртом «Воплі Відоплясова», Оля Полякова, Потап і Настя Каменських, яка цього разу перейшла на іспанську. Не обійшлося без суперечок: Полякову розкритикували в мережі через відео, де вона з’явилася поруч із росіянином Сергієм Григор’євим-Апполоновим, чия позиція щодо війни залишається неоднозначною. Після хвилі обурення ролик видалили, хоча частина користувачів нагадала, що артист понад 20 років живе в Європі.

Фестиваль Laima Rendezvous Jūrmala вкотре довів: музика може бути не лише мистецтвом, а й потужним інструментом єднання. Коли на сцені звучить українська мова, а зал відповідає сльозами й оплесками, це стає більше, ніж концерт — це жест, який запам’ятовується.