«Прости його»: Тетяна Цимбал пригадала, як Богдан Ступка гасив конфлікти у Театрі Франка

У театрі, де щодня перетинаються десятки людей з різними темпераментами, уміння гасити конфлікт важить не менше за режисерський талант. Про один із таких способів пригадала народна артистка України Тетяна Цимбал — і в її розповіді Богдан Ступка постає не лише як керівник Театру Франка, а як людина, що розуміла акторську натуру зсередини.

За словами Цимбал, до кабінету Ступки артисти приходили після сварок — виговоритися. Він не перебивав і не повчав: вислуховував спокійно, давав співрозмовникові випустити пару, підтакував, погоджувався з його емоціями. А тоді клав руку на руку того, хто скаржився, і промовляв одну фразу: «Прости його». Цимбал каже, що цього було досить, аби конфлікт зупинився одразу.

У цій тактиці немає нічого складного — і саме тому вона промовиста. Ступка не шукав винних і не розбирав, хто має рацію. Він повертав розмову до простого людського жесту, який акторові, можливо, найважче дається на сцені й поза нею.

Поруч зі Ступкою багато років працював Данило Федоряченко — легендарний адміністратор-розпорядник Театру Франка. Цимбал згадує, що до нього зверталися з проханнями найрізноманітнішими: від нових квартир і квитків на вистави до суто побутових дрібниць. Одного разу акторка попросила дістати курячий послід для дачі — і це, за її словами, найкраще свідчить про довіру, яка панувала в колективі.

Такі історії звучать як анекдоти, але тримаються на цілком серйозній основі. Театр — це не лише вистави, а щоденний побут, у якому хтось мусить пам'ятати про квитки, житло й дачні клопоти. Федоряченко був тією людиною, до якої можна було прийти з чим завгодно, і саме на такій довірі трималася атмосфера Театру Франка.

Сьогодні ці спогади набувають іншого звучання. Вони нагадують, що спадок Ступки — це не тільки ролі, які увійшли в історію українського театру й кіно, а й щоденна робота з людьми, уміння вислухати й не тримати образи. Дві фрази — вислухати і «прости його» — виявляються чи не найточнішою формулою того, як утримати разом великий колектив.