Вам знайома ситуація, коли ви не можете помістити у себе весь спектр почуттів? Коли їх настільки багато, що здається: ти або розірвешся на частини, або перетвориш цю енергію у щось доленосне. По-іншому просто ніяк.
Джеф Баклі не міг осягнути самого себе, так багато граней було у цьому худорлявому хлопці. І це перетворилося у творчість, яка стала безсмертною.
Я досі не можу помістити у себе почуття, які викликає у мене музика Баклі. Але це найпотаємніші, найглибші емоції, що є в моїй душі. І я ділюся ними з вами. У честь єдиної молитви, яку наспівую — альбому «Grace».
Генії Баклі
1991 рік, Церква Святої Анни, Нью-Йорк, трибьют-концерт пам’яті Тіма Баклі, загубленого батька, геніального музиканта, який лише на один рік пережив «клуб 27», але встиг записати 9 альбомів. Абсолютно неповторних альбомів, від яких на вустах з’являється то солодовий присмак віскі, то гіркий смак внутрішніх драм і зовнішніх трагедій США 60-х років. А вуха чують найкраще з американської музики — вміння плакати і веселитися у музиці так, щоб сама Земля оберталася на швидкості обертання платівки на грамофоні.
Не важко зрозуміти, від кого Джефу передався геній. Він став новим ангелом з прізвищем Баклі, коли на трибьюті виконав найніжнішу пісню свого батька — «Once I Was». Можливо, саме там він перестав бути сином Тіма Баклі і став Джефом Баклі. Але точно після цього концерту в Нью-Йорку почався шлях до дебютного альбому. Відбулось знайомство з гітаристом Гарі Лукасом, який запросить Джефа у свій гурт «Gods and Monsters» та допоможе написати перші композиції альбому — наркотично залежну «Mojo Pin» та пісню з найвирішальнішою назвою «Grace».
За два дні до своєї смерті Джеф напише другові, що знайшов спокій у спогадах про батька і що він ніколи не був таким щасливим
Mojo Pin
Still feel your hair / Black ribbons of coal / Touch my skin /To keep me whole
Джеф Баклі захоплювався. Він був слабким перед різного виду залежностями: алкоголь, болісні стосунки, спогади. Одна з найбільших залежностей — це бажання не бути своїм батьком, який кинув малого у дворічному віці. За словами Джефа, він знав свого тата дев’ять днів. Він довго його ненавидів, купував його платівки і викидав геть. Але був так на нього схожий і так довго йому прощав. Лише за два дні до своєї смерті Джеф напише другові, що знайшов спокій у спогадах про батька і що він ніколи не був таким щасливим.
Залежність від нездійсненного минулого з батьком, певно, стала причиною багатьох інших залежностей. «Mojo Pin» — це сленгова назва дози героїну, як пояснював сам Баклі, «евфемізм до крапельниці з повною насолодою, яку ти вводиш собі в руку».
Пісня доводить сакральну річ: будь-яка фатальна необхідність відкриває у людині диявольські та ангельські сторони. Джеф Баклі виконує пісню про героїнову залежність від темношкірої красуні так, що вона здається містичною історією кохання на уламках минулого.
Grace
There’s the moon asking to stay / Long enough for the clouds to fly me away / Though it’s my time coming / I’m not afraid, afraid to die
Немає нічого схожого на цю пісню. Ну навіть приблизно. Вона викликає то біль десь лівіше у грудній клітині, то посилає імпульси в голову. Імпульси бувають різними — треба тікати, стояти на місці, любити, забути, дихати. Вона кожен раз нова, і я сподіваюся, що ніколи не зможу розгадати її таємницю.
Коли я вперше її почула і вирішила поритися в етимології слова «grace», то чітко визначила, що у даному випадку це — молитва. У ній навіть музика схожа на мелодію церковних дзвіниць. Але це молитва не божеству, а своєму життю і тому, чим воно наповнене або чого у ньому бракує.
«Not feeling so bad about your own mortality when you have true love» — ці слова Джеф сказав перед виконанням «Grace» в нью-йоркському клубі «Sin-é». А у лайві BBC ці слова, як і вся душа Баклі, відображені на його обличчі. Я дуже прошу не просто послухати, а подивитися цей лайв, особливо з 4:50.
Last Goodbye
Why can’t we overcome this wall / Well, maybe it’s just because I didn’t know you at all
Прощатися востаннє вміють лише ті, у кого два серця. Одне, яке зупиняється після прощання, та інше, що переганяє нове життя разом з кров’ю. Джеф все життя прощався — з батьком, з невпевненістю юності, з депресіями, наркотиками. Але залишався настільки світлим, що не міг не підкорювати людей, особливо жінок. Перше, що відмічали після знайомства з Джефом — це потойбічна харизма, яка ніби ланцюгами приковувала до нього.
«Last Goodbye» він присвятив одній зі своїх коханих — Ребеці Мур, яка була свідком його перших успіхів. Пісня про останнє прощай, яке завжди здається таким несправедливим. Це фантастична за будовою композиція. Від тривоги і вибуху на початку до ударного ритму протягом пісні, який ніби повторює биття серця. Того самого, яке продовжує наповнювати життям після останнього прощання.
Перше, що відмічали після знайомства з Джефом — це потойбічна харизма, яка ніби ланцюгами приковувала до нього
Lilac Wine
I made wine from the lilac tree / Put my heart in its recipe / It makes me see what I want to see and be what I want to be
Гімн розбитому серцю і бажання знайти спокій у вині. Красивий метафоричний текст і бентежна мелодія — ідеальна композиція для вокалу Баклі. Хоч пісня була написана у далеких 50-х маловідомим Джеймсом Шелтоном, її прославляли багато видатних музикантів. Серед них і Ніна Сімон, одна з головних натхнень Джефа. Якщо вслухатися в їхню вокальну манеру, можна відчути схожість, особливо емоційну.
Джеф Баклі переспівав на свій манер багато композицій: свого батька, Ніни Сімон, Леонарда Коена, Боба Ділана, The Smiths, блюзові та госпел-пісні. Але головними його ідолами залишалися Led Zeppelin, чия пісня, за фантастичною іронією долі, стала останнім почутим з вуст Баклі. Це була «Whole Lotta Love», яку наспівував Джеф, коли зайшов у бурхливу річку Міссісіпі 29 травня 1997 року і ніколи не повернувся.
I drink much more that I ought to drink / Because it brings me back you.
So Real
Love, let me sleep tonight on you couch
Пам’ятаєте відчуття, коли ви вперше за довгий час торкаєтеся руками моря? Коли обіймаєте близьку людину після довгої розлуки? Чуєте аромат рідного дому? Згадуєте найприємніші моменти стосунків з людиною, яка колись була у вашому житті? Або могла б бути, якби все склалося інакше. «So Real» саме про такі моменти справжності, коли ви стаєте емоційно голими, незахищеними. Коли ви стаєте найкращою версією себе, і ніщо не здатне забрати у вас те, що ви вже відчули.
«So Real» була моїм першим коханням з платівки «Grace». Багато років тому на каналі Enter Music рекламували наступну серію телепередачі. Я почула магічну музику, побачила кадр, де красивий чоловік біжить вулицею, і записала назву шоу. Це була передача «Забутий геній 90-х», а лунала «So Real». З того часу Баклі назавжди залишився у моєму житті, як і ця пісня.
Гітарні рифи до неї створив Майкл Тай, музикант з гурту Баклі. Записали її з першої спроби, і саме це стало вирішальним для того, щоб включити її в альбом. Правда, вона замінила іншу серцерозривну пісню — «Forget Her». Але це вже інша історія.
Hallelujah
And I’ve seen your flag on the marble arch and love is not a victory march / It’s a cold and it’s a broken Hallelujah
Я одночасно обожнюю і зневажаю цю пісню. Люблю за те, що вона хоча б трішки прославила Джефа, і зневажаю, що це була саме вона. Найкраще виконання пісні Коена, оскільки має зовсім іншу чуттєву інтерпретацію — Коен присвятив її різним видам любові, а Джеф співає про секс, про моменти, коли між чоловіком та жінкою виникає найчуттєвіший і найсильніший зв’язок. Про моменти близькості, коли ти вже не один, коли ти відкриваєш очі і бачиш винятково красу. І після закінчення яких болить серце, а твоя алілуя стає холодною і розбитою.
А ще я не один раз чула від музикантів, що цю версію дуже складно зіграти на гітарі. Джеф присвоїв її та ні з ким не поділився своєю частинкою безсмертя.
Ніхто не може бути настільки талановитим і вижити. Коли кожен рядок, що звучить з твоїх вуст, забрав у тебе декілька років життя
Lover, You Should’ve Come Over
When I’m broken down and hungry for your love with no way to feed it / Where are you tonight, child you know how much I need it / Too young to hold on and too old to just break free and run
Один з шанувальників Джефа сказав дуже влучну фразу: «Ніхто не може бути настільки талановитим і вижити. Коли кожен рядок, що звучить з твоїх вуст, забрав у тебе декілька років життя».
Ця пісня для мене — найкращий показник авторського таланту Баклі. Він не всі пісні писав сам, часто були або хлопці з його гурту, або Гарі Лукс, але «Lover, You Should’ve Come Over» він створив сам і поєднав історії почуттів і самотності. Кавери на неї записували Джеймі Каллум і Джон Мейєр, що мало небагато сенсу в плані емоційного внеску, оскільки це автобіографія Джефа. За трагічним збігом обставин він назавжди залишився занадто молодим, щоб витримати, та занадто дорослим, щоб зірватися і втекти. Але увага до цієї пісні зрозуміла, оскільки вона найромантичніша і найсексуальніша в альбомі. Якби я була музикантом, для каверу також обрала б її.
І саме у цій композиції є фраза, якою я характеризую своє ставлення до Джефа: «a tear that hangs inside my soul forever».
Corpus Christi Carol
He bear her off, he bear her down / He bear her into an orchard ground
Коли я запитувала друзів про улюблені та найменш значні для них пісні «Grace», один назвав «Corpus Christi Carol» зайвою в альбомі, коли інший — абсолютно життєдайною. Я зупинюся десь у центрі і скажу, що вона повинна бути на платівці через свою історичність та діапазон для вокалу. Джеф присвятив її другу дитинства, який познайомив його з цією середньовічною колядкою. Хоч пісня складна для сприйняття через зміст та мову, голос Баклі тут звучить дуже особливо.
Голос, який проходить чистилище душі і виривається уже довершеним, істинним звуком
Eternal Life
What is love, where is happiness, what is life, where is peace? When will I find the strength to bring me release?
Пісня про вічне життя, смерть, несправедливість і жорстокість. Сам Баклі називав її «злою». Вона справді такою здається серед збалансованих, хоч і відчайдушних переживань решти пісень. Не віднесу її до улюблених, але дивуюся її гнучкості — кожен раз наживо Джеф грав її по-різному. І якщо решта композицій — це більше чуттєва вокальна емоція, то «Eternal Life» — гітарна й агресивна.
Dream Brother
I feel afraid and I call your name / I love your voice and your dance insane
Незважаючи на багатогранність, є один найвизначніший талант Баклі — його вокал. Сам Джеф казав, що «голос співака — це його сутність». Голос, який дозволяє відчувати кожну найменшу вібрацію, тишу поміж звуками, яка робить кожну ноту довшою і емоційнішою. Голос, який проходить чистилище душі і виривається уже довершеним, істинним звуком. Звуком, який пройшов випробування.
Такими голосами володіють співаки кавалі, шаленим прихильником яких був Баклі, особливо пакістанського ідола Нусрата Фатеха Алі Хана. Він називав його «своїм Елвісом». Кавалі — це особлива східна музична магія, голос понад людськими можливостями. І саме у «Dream Brother» це захоплення набуло масштабного значення, особливо у live-записах, де Баклі розспівує кожну ноту з потойбічним тремтінням.
Брат мрії — це реальні історії про друга та про батька. Друга, який хотів покинути свою вагітну дружину, та батька, який так вчинив з мамою Джефа. Назва також досить відверта — у Тіма Баклі є цілий live-альбом та пісня з назвою «Dream Letter», яку він присвятив малому Джефу. Цією піснею Баклі просить друга не робити таку трагічну помилку і наводить у приклад свою історію з батьком: «Don’t be like the one who made me so old».
Здається, весь альбом «Grace» зробив Джефа значно старшим. Зробив його братом мрії кожного, хто хоча б раз його чув.
The Ultimate Grace
What is your inspiration?
Love, anger, depression, joy and dreams. …And Zeppelin. Totally.
Складно знайти сучасного видатного музиканта, який би не назвав «Grace» одним зі своїх улюблених альбомів, а вокал Джефа — справжнім даром. Чого варті Том Йорк, Метью Белламі, Кріс Мартін, Боно, Джон Мейєр, Кріс Корнелл, Чет Фейкер. А також Джиммі Пейдж та Роберт Плант, автори улюбленої та останньої для Джефа «Whole Lotta Love», які вважають його найталановитішим музикантом і автором останніх десятиліть.
Баклі мало прожив, мало встиг, але своїм талантом гарантував собі безсмертя. І повноцінно цей талант оформлений у «Grace», альбом, здатний настільки змінити життя, що власний досвід інколи здається примарною ілюзією.
Коли я прослухала вперше весь альбом, то відчула, як моє серце почало битися в іншому ритмі. Якщо мені зробити кардіограму, за нею можна буде написати ноти альбому «Grace». Сподіваюся, ви прослухаєте альбом повністю під звуки свого пульсу і на ці 52 хвилини повірите у безсмертя.
