Grisly Faye — одна з найбільших загадок українського інді, нерозкрита історія Маргарити Кулічової, яка робить витончену, незвичну електронну музику та закидає її у простір живих звуків природних ландшафтів.
Після намотаних у турах тисяч кілометрів, двох альбомів, відзнятих і намальованих кліпів, а також напередодні відрядження у Штати на музичний проект One Beat і переїзду на два роки до Португалії заради магістерської програми Kino Eyes, Марго розповіла історію проекту та чому вона не хоче називати свої київські концерти у Центрі Леся Курбаса прощальними.
Після намотаних у турах тисяч кілометрів, двох альбомів, відзнятих і намальованих кліпів, а також напередодні відрядження у Штати на музичний проект One Beat і переїзду на два роки до Португалії заради магістерської програми Kino Eyes, Марго розповіла історію проекту та чому вона не хоче називати свої київські концерти у Центрі Леся Курбаса прощальними.
1 березня 2014. Маргарита Кулічова, студентка Варшавського університету, повертається з містечка Ельбонг до польської столиці разом із друзями, щоб відсвяткувати день народження. Авто мчить якнайшвидше, опівночі їй співають польський аналог «Многая Літа» на честь свята. У голові дівчини пролітає думка «ось як зараз ми вмаслаємось у щось…» — і за мить перестає бути дурною подорожньою фантазією.
Все, що я могла сказати після повернення у реальність — це набір слів «зі мною все гаразд» і синонімів схвильованою польською, бо по-іншому не могла. Обійшлася переломом обох кісток передпліччя та травмою черепа, уже за кілька годин мене прооперували.
Період реабілітації я провела у квартирі, куди час від часу приходив друг водія, з яким ми разом вписались у бетонну стіну на великій швидкості. Його звали Войчек, і вдвох вони намагалися робити драм-енд-бейс. Мені стало цікаво, і я попросилася підспівувати та підігравати.
Врешті ми з Войчеком написали кілька треків і поїхали з ними у Краків, на студію, де записали перші демо. Я зі зламаною рукою полізла на дерево — є таке відео на пісню «Long Way Home» у лісі, так ось, це я за кілька тижнів після аварії, щаслива від того, що нарешті почала робити те, що мені подобається.
Так наша співпраця і закріпилась, так почалася Grisly Faye. Дуже важливий момент, щодня дивлюся на шрами на руці і завжди собі про це нагадую.
Grisly Faye (ґріслі фей) — це IDM-електроніка на основі семплів, записаних у польових умовах. Простіше — усі наявні звуки навколишнього середовища можуть бути перетворені на музику. Протягом усієї історії проекту ця концепція залишається незмінною.
Спочатку я хотіла кинути все та займатися тільки Grisly Faye. На щастя клепка у голові ще залишилась, тому, закінчивши університетські справи у Варшаві, я повернулася до рідного Києва. Мушу зауважити, що голова після аварії працює не надто справно. Перший час мені було навіть складно пов’язувати назви пісень із самими піснями.
Grisly Faye починався як українсько-польський дует, і наша тодішня культурна тусовка дуже швидко це підхопила. Яким би чином я не оновлювала інформацію, все одно знайдуться організатори, які у 2018-му пишуть про проект те саме, що і чотири роки тому.
Восени ми зібрались у Варшаві та записали дебютний реліз, До речі, змастерили ми все хвилин за двадцять, бо чувак, який цим займався, дуже спішив на побачення.
Погано змастерив?
Та і зведено не дуже. І зіграно, і заспівано теж. Правда заспокоюю себе тим — і досі дотримуюсь цього принципу — що краще зробити так, як ти можеш на даний момент, ніж не зробити взагалі. Врешті побачення у того хлопця так і не склалось. Так йому і треба.
Дебютний міні-альбом Grisly Faye «Drown» вийшов 1 грудня 2014 року на київському інді-лейблі AZH Music, складовій AZH Promo – амбітного незалежного проекту, який включав у себе лейбл, концертну агенцію та веб-журнал. Зараз за посиланням azh.com.ua можна придбати автомобільні шини. Чотири роки тому проект переїхав на вулицю Нижньоюрківську, 31 — у приміщення, яке називали «поверхом вище Клоузера» — і врешті повністю перетворився на арт-простір Mezzanine. Маргарита була однією з засновниць.
Mezzanine — це матеріалізований AZH Promo. Раніше це була квартира на Оболоні, і оскільки я вчилася в університеті (КНУ ім. Шевченка, у Варшавському університеті Маргарита навчалась за системою подвійних дипломів – ред.), а мої колеги весь час тусувалися там, мене це дуже бісило. Бо вдома треба відпочивати, інакше робота не закінчується ніколи.
Тоді ми — Тарас Хімчак, Іван Матвіїв і я — почали шукати собі офіс. Поговорили з Сашком Філіновим, він привів Сергія Куліка (екс-учасник Secret Avenue, Vkrayst – ред.), і ми знайшли приміщення, яке перетворили на концертний майданчик.
За півтора року я дуже втомилася працювати у команді з максимально різними поглядами і пріоритетами, тож обміняла свою частку Mezzanine на спокійний сон.
Після виходу «Drown» EP дует починає давати тріщини — музиканти все ще дають концерти, зокрема їдуть у тур з американцями Arms and Sleepers, але Маргариті часто доводиться виступати самій. Так у проекті з’являється Джек із електронними барабанами, і через внутрішні конфлікти з Grisly Faye йде Войчек. Наступного року новий дует об’їхав тур Європою і продовжив роботу над дебютним альбомом. Серед свіжих пісень була зокрема «Op Zee», написана на голландський народний мотив. Проте восени з проекту йде Джек, і Маргарита залишається одна.
Я опинилась у дуже скрутній ситуації. З’їхала назад до батьків, із якими довго не спілкувалась і думала, що робити далі. Дякую їм, що не турбували мене питаннями, на які я сама собі не могла дати відповіді. Я майже не спілкувалася з друзями, а найближчі люди були надто далеко, щоб дати мені підсрачника. Насувалася зима з абсолютно порожніми кишенями. Рятував хіба Театральний Центр Леся Курбаса, із яким я працюю з 2010 року, де знову збиралася вистава, яку ми створювали чотири роки і нарешті приготували прем’єру.
Паралельно я взялася доробляти альбом. Слухаю свої пісні — плачу. Намагаюсь співати — те саме. Ця музика була концентратом всього, що мені довелося пережити за три роки. Це було складно, особливо враховуючи мою гіперчутливість до музики загалом. Вона одразу переносить мене в інші простори, де у голові відновлюються картинки, запахи, звуки і переживання, які з нею асоціюються.
«From Far Away» мав вийти на німецько-британському лейблі, який я радше не називатиму, але своє рішення вони скасували ледь не в останній момент. Врешті я видаю альбом самостійно і готуюся до його презентації (у камерному просторі Shcherbenko Art Centre – ред.), все ще зі сльозами на очах, але у красивій сукні.
І ось, я виходжу на сцену. Прийшло багато людей, і коли я побачила цей натовп, у голові була одна думка — this is the place to be. Мені максимально боляче і погано, але я мушу робити те, що роблю.
Після виступу, з горою квітів, я сідаю в свій улюблений Жигулі, протираю скло і думаю про те, що якщо після всього я змогла видати альбом і зібрати такий концерт, то далі не маю права зупинятись.
У 2017-му Маргарита випускає першу і поки єдину пісню українською — «Khvylyam», на яку знімає кліп та виступає на шоу Майкла Щура «#@)₴?$0».
«Khvylyam» я написала на зло своїм друзям, які вимагали від мене пісню українською. І вона не про любов, вона про дошку. Дошку для вейкбордингу. Я хочу бути тут (на хвилі Дніпра), лишись зі мною ти (дошка моя) і не бий мене об воду.
У 2018-му вийшла перезаписана версія пісні «Fall For Me (Once More)» із дебютного EP, на яку аніматорка Марина Кізілова зробила відео, та подвійний сингл «Hi» — із електронною та акустичною версією.
Коли я готувала до випуску «From Far Away», зрозуміла, що мені бракує музичної освіти, зокрема у саунд-продюсуванні. З’явилося величезне бажання вчитися. За два роки роботи над піснями я осягнула немало, але мені цього не вистачило. Тоді я знайшла програму One Beat яка відбирає кілька десятків музикантів із понад чотирьох тисяч заявок з усього світу, а потім запрошує до резиденції у Флориді, де учасники цілодобово грають і згодом катають тур по Штатах.
На заявку у мене пішло два тижні — щодня я відповідала на дев’ять надскладних питань. Наприклад, «З ким із музикантів, живих і мертвих, ви хотіли б працювати, і як би це виглядало» І в дужках «мертвих вказати обов’язково». Із живих я обрала різних дівчат для колаборацій — Emika, Zamilska — кількох продюсерів і найнялася б у ельфи до Бйорк. А з мертвих узяла всіляких інструменталістів і серед них Моцарта, якого всадила б за клавіші Roli, бо I guess he was pretty open minded. Або ще питання — «Який вплив на локальне ком’юніті має ваша музика?»
І який?
У 2017 році я робила аудіоекскурсію Славутичем для фестивалю «86». Спілкувалася з місцевими підлітками, тусила з ними, ходила їх секретними місцями. Так склала маршрут для вигаданого персонажа та оформила у дев’яносто хвилин аудіо. Взагалі фестиваль щороку ламає мені мозок. Крім аудіоекскурсії я зробила концерт із органом на вулиці. Уявляєш? Саме завдяки організаторам цього фесту я почала працювати у кіноіндустрії та пишу музику для повного і короткого метру.
А цього року вони сказали: «У нас є духовий оркестр Сухопутних Військ Збройних Сил України, може ти з ними щось зробиш?» І так на церемонії відкриття вони грали зі Space Spice Boy, чиї пісні я переклала у оркестрові партитури. Скоро вийде відео.
Так ось, на презентацію аудіоекскурсії прийшла подивитися місцева влада. Власне, тут і відповідь на те питання One Beat — чиновники були дуже вражені. Проте я не дала розв’язки і написала, що продовження розповім вже в них у резиденції.
В той самий час я перетинаюсь із режисером і оператором кліпу «Hi» Павлом Липою. Коли він дізнався про мої американські плани, то розповів, що у програмі KinoEyes у Португалії майже ті ж запитання та документи, необхідні для заявки, навіть трохи простіші. Мені вдалося виграти для себе стипендії обох програм. Американська включає резиденцію та тур штатами впродовж місяця. Португальська — два роки між Лісабоном, Таллінном і Единбургом.
Ти валиш на два роки і робиш два концерти, але не хочеш говорити, що вони прощальні. Так що буде з Grisly Faye?
One Beat напряму пов’язаний із Grisly Faye. Тобто, у мене буде тур Штатами у вересні–жовтні. Крім того, у серпні–вересні вийде трек з Monotonne, заплановано ще кілька релізів. Їду в тур Європою взимку, а потім у ще один влітку наступного року.
На співбесіді на португальську стипендію одним із запитань було «Чи збираєтесь ви продовжувати сольну музичну діяльність». На що я відповіла ствердно. «Але чому?» — почула я у відповідь. Їм довелося вислухати дуже довгий спіч на тему «А як інакше, це ж те, що я не можу перестати робити. Якщо я не роблю музику – я хворію. Я не хочу хворіти».
Є пісні інших артистів, від яких я постійно переживаю катарсис. Якось я їхала в улюбленому Жигулі та ревіла під одну з таких. І думала, що якщо є хоча б одна людина, якій моя музика приносить стільки ж задоволення, скільки мені приносить цей нікому невідомий чувак, якого я зараз слухаю — це причина робити музику до скону віку. Я просто не можу вимкнути механізм, який пише і випускає пісні.
Концерти Grisly Faye відбудуться 18 та 19 серпня у Центрі Курбаса.
Квитки можна придбати тут.
Квитки можна придбати тут.
Підписуйтеся на наш канал у Telegram.
