Він по-дивацьки танцює, барабанить і лазить по всіх горизонтальних і вертикальних поверхнях. Йінте Депре, один із лідерів гурту Balthazar, сьогодні представляє сольний проект J. Bernardt у маленькому клубі в Берліні. За годину до відкриття він ще сидить на вулиці з гітарою, його записують для місцевого відеоблогу; щойно зйомка закінчилася, ми зайшли в клуб грітися.
У мене насправді чотири імені — Йінте Марк Люк Бернард Депре. Це імена друзів мого тата. Мої друзі називали мене Бернардом, коли я був п’яний, бо я набагато добріший і комунікативніший, коли п’яний. Це була моя кличка після другої години ночі.
Мій шлях до сольного альбому був турбулентним — я почав писати пісні, а потім розійшовся з дівчиною і все відклалося. Було дивно через те, що інші учасники Balthazar вже випустили свої альбоми, та я не поспішав. Хотів, щоб усе вийшло справді добре. І для мене очікування було того варте.
Зазвичай я вигадую пісні у турі. У мене із собою маленькі клавіші і ноутбук — у наш час ти можеш зробити на ньому що завгодно.
Більшість інструментів для альбому я записав сам. Я маю супер-крихітну студію, у ній як у домовині. Вона називається Bunker, тож однойменна пісня Balthazar — це певним чином ода їй. Там є пара синтезаторів, барабани — і все. Я сидів у бункері днями і записував.
Майже всі треки базовані на семплах синтезаторів чи ще чогось. Зокрема я використав єгипетську скрипку, яку мені колись подарували батьки. Вони завжди дарують мені дивні інструменти — усіляку перкусію, малесенькі там-тами, цю саму скрипку — а я потім почуваюся зобов’язаним на них грати. Зазвичай, коли вони приїздять з Африки, вони привозять речі, які зробили діти. Їх я теж часто використовую — це оті дивні звуки у проміжках.
Мої друзі називали мене Бернардом, коли я був п’яний, бо я набагато добріший і комунікативніший, коли п’яний
Деякі ударні — живі. У студію приходив мій барабанщик Клаус, ми там усе пересували, щоби поставити маленьку барабанну установку. Вікна для запису звуків я не б’ю, бо у мене просто немає грошей бити вікна, а потім їх ремонтувати.
Перед виходом на сцену Йінте готується так, наче виходить на боксерський ринг — швидко бігає на місці, робить оберти руками, декілька разів присідає. Але щойно він виходить, то перетворюється на легенького Капітошку, якого підкидає від вібрацій власної музики.
З мікрофоном в одній руці і барабанною паличкою в іншій, він підходить до краю сцени так, наче перші ряди не бачить узагалі, і звертається завжди тільки до тих, хто стоїть позаду, водночас не до ладу, а ніби від нервовості, барабанячи паличкою об балку під низькою стелею залу. Наприкінці він іде між люди, ховається у натовпі, поки не доходить до однієї з колон, залазить на її дерев’яний бортик і закінчує пісню, ледь тримаючись на ногах.
Я хотів, щоби моя музика відрізнялася від Balthazar, орієнтувався на хіп-хоп та R’n’B. Я і далі хотів би рухатися у напрямку хіп-хопу, бо такої музики я слухаю набагато більше, ніж інді. Кендрік Ламар, J.Cole, голландець The Child of Lov. Їхня музика брудніша за мою. Ще мені дуже подобається продюсер Kaytranada, він використовує все: фанк, хіп-хоп, треп. Він відкритий до всього. Я також хочу бути більш відкритим.
Дуже люблю акустичні барабани, бас-гітару і скрипку, тому моїм першим рішенням було не використовувати нічого з цього у сольному альбомі. Зрештою, я таки трішки задіяв акустичні барабани. Але таку музику набагато легше писати на ноутбуці, це зовсім інший процес, багато чого можна побудувати на зациклених шматках, лупах.
Я задоволений альбомом і своїми піснями. Звичайно, зараз я вмію набагато більше. До цього альбому я в житті не торкався синтезатора, а тепер я й ударні програмувати вмію. Під час виступів ми постійно намагаємося щось покращити, постійно вчимося. Зараз, коли я слухаю альбом, відчувається, що він аматорський. Це нормально, ти ловиш одну мить — і все.
Ми вже працюємо над новим альбомом Balthazar, тож далі я в першу чергу займуся ним. Але водночас я пишу нові пісні для J.Bernardt, щоб побачити, як вони зможуть розвиватися. А далі — усе можливо. Я роблю багато різної музики. Мені подобається, що ця має такий грув, а музика Balthazar — зовсім інший. Нещодавно ми грали концерт, де всі пісні J.Bernardt були виконані на роялі — це було гарно.
Дуже люблю акустичні барабани, бас-гітару і скрипку, тому моїм першим рішенням було не використовувати нічого з цього у сольному альбомі
Якось я сказав: «Так, шановний менеджемент, я хочу знову поїхати в Україну, бо минулого разу нам було дуже весело». Чесне слово. Це був чудовий досвід. Я був здивований, скільки людей прийшли на концерт Balthazar, і як вони прониклися. Ти ніколи заздалегідь не знаєш: ми думали, що прийде чоловік двісті, що мало хто знає нашу музику. Подивимося, як воно буде з J.Bernardt, складно зібрати вдруге стільки ж людей. Warhaus уже були в Києві і сказали, що було класно, тому я вже не дочекаюся. Та й Zaxidfest пригадую, він випав на день народження нашого барабанщика, і велетенський надувний член на концерті пригадую. (сміється) Мій гурт ще ніколи не був в Україні, але я вже сказав їм, що буде круто.
J. Bernardt виступить у залі Sentrum у Києві 2 листопада. Квитки на Karabas.com.
Підписуйтесь на наш канал у Telegram.
