14-річний одесит склав іспит із квантової механіки. Що далі?

Уявіть восьмикласника, який замість комп’ютерних ігор читає Фейнмана, а на перерві жартує про «бомбу для Москви». Саме так виглядає 14-річний одесит Олег Лаговський — учень ліцею №67, який цього тижня отримав сертифікат про завершення курсу квантової механіки в Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського.

Курс викладав професор Олександр Гохман — доктор фізико-математичних наук. За один семестр Олег опанував теми, які зазвичай викликають ступор навіть у дорослих: хвильові та корпускулярні властивості частинок, рівняння Шредінгера, будова атома водню, квантове тунелювання та основи опису багатоелектронних систем. Підсумковий залік хлопець склав на 90 балів зі 100 — оцінка А.

Навчання відбувалося онлайн. Як розповідає мама Олега Ірина, син сам попросив знайти контакти університету, щоб «тихо підключатися і слухати лекції». Лекції проходили з вимкненими камерами, тому на школяра ніхто не звертав уваги. «Таке відчуття, ніби гора з плечей звалилася, — каже Олег про здачу іспиту. — Стало набагато менше відповідальності. Але одночасно з'явилася й цікавість, погляд у майбутнє: сесію здав, можна рухатися далі».

Чому саме фізика? Відповідь Олега проста й водночас глибока: «Я бачу, як горить багаття, і думаю: а чому саме такий колір? На подібні питання може відповісти саме фізика зі своїми атомами та квантовими частинками». Його улюблена книга — шостий том «Фейнманівських лекцій з фізики», де зібрані квантова механіка та теоретична фізика.

Олег не схожий на стереотипного «ботана». Він займається альпінізмом і малюванням, а з однокласниками в нього нормальні стосунки. «Наді мною трохи жартують, що я фізик і підірву Росію, коли зроблю бомбу. Але всі ставляться до цього позитивно», — сміється хлопець.

Батько Олега з початку повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт. Родина не планує переїзду за кордон. «Ми патріоти України», — пояснює Ірина.

На запитання, який заголовок він хотів би прочитати про себе через двадцять років, Олег відповів: «Перший український лауреат Нобелівської премії з фізики». І додав, що це мрія, яку «казково важко здійснити».

Можливо, через два десятиліття ми побачимо дорослого Олега — професора, який так само захоплено сперечається про квантову механіку, як сьогодні — про фільм «Інтерстеллар». А поки що маємо історію про те, як виглядає справжня пристрасть до науки в часи, коли небо над Україною далеко не мирне.