Двадцять років Борату: як абсурд став дзеркалом Америки

Історія Бората — це не лише історія про вусатого телерепортера з Казахстану, а й про зустріч двох людей, які змінили правила гри. Саша Барон Коен, британський актор із кембриджською освітою історика, та Ларрі Чарльз, режисер, що дебютував у великому кіно з доволі дивним проєктом.

До зустрічі з Коеном Чарльз зняв стрічку "У масці і без імені" з Бобом Діланом у головній ролі. Той фільм, попри зірковий склад, лишився майже непоміченим. Але саме він засвідчив амбіції режисера, який не боявся дивних сюжетів і несподіваних рішень. Ділан, до речі, сам написав сценарій і зіграв сина диктатора вигаданої держави — роль, що передувала абсурду Бората.

Коен же свого часу вивчав історію в Кембриджі та навіть планував присвятити їй життя. Але сцена перемогла: спершу був театральний гурток із роллю Сірано де Бержерака, потім Париж і клоунська майстерність. Його кумирами були "Монті Пайтон" і Пітер Селлерс — актор, який умів зникати у своїх персонажах, від безглуздого інспектора Клузо до зворушливого садівника Ченса.

Першим знаком персонажем Коена став Алі Джі — нахабний діджей у безглуздих окулярах. Але цього виявилося замало. Так з'явився Борат Сагдієв — тележурналіст, що вирушив до США вивчати американську культуру на благо казахського народу. Знімання почалися 2005 року з режисером Тоддом Філліпсом, але той швидко полишив проєкт — і до роботи взявся Чарльз.

Сюжет стрічки балансував між абсурдом і провокацією: ескалатор, якого Борат бачить уперше в житті, півень у метро, ліфт, що стає "номером у готелі", і закоханість у Памелу Андерсон. Спершу офіційний Казахстан обурювався, але невдовзі стало зрозуміло: головний об'єкт сатири — сама Америка.

Продовження 2020 року, "Борат 2", уже не мало такої сили. Натомість глядачі здивувалися, побачивши Коена в драматичних ролях — у Скорсезе та екранізації "Знедолених". Але перший Борат лишається тим рідкісним випадком, коли сміх був не втечею від реальності, а способом побачити її чіткіше.