Червона доріжка, трофей замість медалі: яким видався дебютний Абсолютний ЧС у Будапешті

Легкоатлетичний сезон-2026 запам'ятається не черговою світовою першістю у звичному форматі, а дебютним Абсолютним чемпіонатом світу, який прийняв Будапешт. Подія за масштабом і задумом помітно відрізнялася від класичного ЧС — і за складом учасників, і за правилами, і навіть за тим, як виглядав стадіон.

До змагань допустили обмежене коло атлетів у 15 дисциплінах: до восьми спортсменів у технічних видах і до шістнадцяти — у трекових. Запрошення отримали тріумфатори класичного чемпіонату світу, Олімпіад, Діамантової ліги та найсильніші за підсумками сезону. Організатори наголосили на особливому статусі турніру: окрім звичної змагальної доріжки, для атлетів облаштували червону — як знак поваги.

«Дуже прикольно, що вони це зробили для атлетів, — розповіла українська стрибунка у висоту Ярослава Магучіх. — Коли ми стояли перед виходом, питали: «Що треба робити? Треба якось гарно стати?». Нам відповіли: «Будьте собою, це робиться для вас, щоб вас показати»».

Змінився і сам перебіг змагань. Турнір стартував одразу з фіналів, а в бігу — з півфіналів, без кваліфікації. У частині технічних дисциплін, зокрема в метанні молота чи стрибках у довжину, кількість спроб скоротили з шести до чотирьох. У стрибках у висоту стартова планка була надзвичайно високою — 2.17 м у чоловіків та 1.86 м у жінок. Традиційних церемоній нагородження й медалей не передбачили: переможці отримували спеціальний трофей, а всі учасники — символічні браслети.

Призовий фонд турніру становив 10 мільйонів доларів. Чемпіон у кожній дисципліні отримував чек на 150 тисяч доларів, тоді як на класичному ЧС «золото» приносить 70 тисяч.

Україну на Абсолютному ЧС представляли п'ять легкоатлетів, четверо з них — у стрибках у висоту. Саме там Ярослава Магучіх здобула титул абсолютної чемпіонки світу: після стартової планки 1.86 м висота піднімалася лише тричі, і 1.99 м вистачило для перемоги.

«Мені дуже подобається, чесно, тому що вся увага на спортсменів, — розповіла Ярослава. — Я дійсно відчувала себе, і дівчата відчували, що ми — зірки цього стадіону. Ми і є зірки в секторах, але тут це по-іншому. До кожної трансляції все було зручно: були картки, було видно, хто і де стрибає. Це дуже круто, сподіваюсь, такі змагання проводитимуться і надалі».

Сектор стрибків облаштували по-новому — замість лавочок поставили зручні крісла, хоча Магучіх усе одно прийшла зі своїм фірмовим спальником. Її співвітчизниця Ірина Геращенко порівняла відчуття з ігровою залою, але загалом оцінила організацію високо.

«Взагалі відчула себе наче в ігровій залі, коли тільки прийшла змагатися, — розповіла Геращенко. — Але насправді це дуже круто. Спина адаптується швидко до будь-яких умов. Це було щось нове, але буквально через дві секунди стало звичним форматом. Круто, що все динамічно: одразу фінали, одразу небагато людей. Але для цього треба було докласти всіх зусиль, щоб опинитися серед цієї невеликої кількості фіналістів. Атмосфера, вигляд стадіону, організація — це топовий рівень. Я щаслива бути тут».

Метання молота, яке не входить до програми Діамантової ліги, на новому турнірі нарешті отримало окрему увагу. Михайло Кохан за третє місце заробив 40 тисяч доларів.

«Метальникам молота не все одно на призові, тому що у нас немає Діамантової ліги, — розповідав Кохан. — У нас лише "золотий" Континентальний тур, тому треба якось виживати. Ми, метальники, про це думали, скажу чесно. Взагалі це дуже круто, що такі змагання зробили. Сподіваюсь, наступного разу також буде молот. Можна ще дівчат сюди додати, бо моя сестра Меланія Кохан також підростає».

Водночас скорочений формат він оцінив критично: «Це дуже напряжно. Організатори зробили для стрибків у довжину, потрійного та метання по чотири спроби. Це напряг, тому що метає вісім людей». Саме через дві невдалі спроби з турніру вибув олімпійський чемпіон Ітан Катцберг.

Дворазовий олімпійський чемпіон Мільтіадіс Тентоглу, який переміг у стрибках у довжину, теж залишився не в захваті від чотирьох спроб.

«Це були справді дивні змагання через формат із лише чотирма спробами. Відчуття були інші, але мені вдалося стрибнути на 8.35 м. Звісно, я хотів стрибнути далі — прагнув позначки 8.50 м. Насправді я й стрибнув на 8.50 м за відстанню, але під час спроби на 8.27 м відштовхнувся за 23 сантиметри до краю планки. А остання спроба виявилася невдалою через заступ. Якби я мав ще дві спроби, то точно стрибнув би на 8.50 м. Тому я трохи засмучений, але загалом усе добре».

Натомість грецький стрибун з жердиною Еммануїл Караліс, який поступився Арману Дюплантісу, новим форматом залишився задоволений: «Це щось нове. Нашому виду спорту це потрібно. Це було справжнє видовище. Я ще не бачив трансляції по телевізору, але сподіваюся, що на екрані це виглядає так само чудово, як і наживо. Нашому спорту це необхідно, і я радий, що взяв участь у першому такому турнірі. Сподіваюся, наступний буде ще кращим».

Американський спринтер Кенні Беднарек, який оформив «золотий дубль» на 100 і 200 метрах, двічі підняв ексклюзивний трофей і заробив 300 тисяч доларів, підтримав ідею з відмовою від медалей: «Мені подобається, це справді щось унікальне». За його словами, такий трофей він бачив уперше: «Можна фізично відчути вагомість цієї події, що робить її особливою. Я просто щасливий бути частиною цього турніру».

Дебютний Абсолютний ЧС показав, що легка атлетика готова експериментувати з форматом, який ставить атлета в центр уваги. Але чи приживеться така модель — залежатиме від того, чи вдасться організаторам зберегти баланс між видовищністю й спортивною справедливістю, на яку в Будапешті нарікали не всі, але цілком конкретно.