Пʼять фільмів Анджеліни Джолі: від дебюту до «Без крові»

Імʼя Анджеліни Джолі зазвичай асоціюють із ролями Лари Крофт чи Малефісенти. Але за останні півтора десятиліття вона вибудувала власну режисерську фільмографію, яка майже не перетинається з її акторськими хітами. Це пʼять повнометражних робіт, обʼєднаних темами війни, насильства та здатності людини вистояти.

Дебютною стрічкою Джолі стала драма «У краю крові та меду» (2011), для якої вона також написала сценарій. Історія розгортається на тлі Боснійської війни: боснійська мусульманка Айла опиняється в полоні в серба Данієля, який намагається вберегти її від найжахливіших проявів конфлікту. Це не лише любовна лінія, а спроба осмислити етнічне протистояння через долі двох людей.

Через три роки Джолі звернулася до реальної біографії. «Нескорений» (2014) розповідає про американського олімпійця Луї Замперіні, який під час Другої світової потрапив у японський полон. Фільм, заснований на справжній історії спортсмена, досліджує виживання в екстремальних умовах. Джолі виступила режисеркою та продюсеркою; стрічку відзначили у списку AFI Awards як одну з найважливіших у 2014 році, а в Україні вона зʼявилася на великих екранах наступного року.

Наступна робота — «Біля моря» (2015) — камерна драма про письменника Роланда та його дружину Ванессу, які в 1970-х приїжджають до тихого французького курортного містечка. Джолі зібрала тут одразу кілька ролей: режисерка, сценаристка, продюсерка та виконавиця головної ролі. У кадрі її партнером став тодішній чоловік Бред Пітт.

У 2017 році Джолі зняла «Спочатку вони вбили мого батька» — історичну драму про Камбоджу часів «червоних кхмерів». Сценарій, написаний режисеркою разом із камбоджійською письменницею та правозахисницею Лонг Ун, заснований на її мемуарах. Події показано очима пʼятирічної дівчинки, яка з родиною намагається вижити в умовах режиму.

Остання на сьогодні стрічка — «Без крові» (2024) — психологічна драма за мотивами роману Алессандро Барікко. У центрі сюжету жінка, яка через роки після вбивства своєї родини намагається впоратися з травмою та жагою помсти. Джолі знову поєднала обовʼязки режисерки, сценаристки та продюсерки, а головні ролі виконали Сальма Гаєк Піно та Деміан Бішір.

Окремо варто згадати звʼязок Джолі з Україною. У квітні 2022 року вона приїжджала до Львова, де зустріла пасажирів евакуаційного потяга з Покровська та спілкувалася з вимушеними переселенцями. У листопаді 2025-го акторка відвідала Миколаїв і Херсон: бачила укріплені підземні школи й лікарні, зустрічалася з мешканцями, медиками та волонтерами. Третій візит відбувся наприкінці літа 2026 року — Джолі побувала у Полтаві, Львові, Тернополі, Кременчуці та Харкові. В одному з тернопільських закладів харчування навіть опублікували відео з камер спостереження, на якому, ймовірно, видно акторку.

Режисерський шлях Джолі — це свідомий рух від глядацького кіно до складних, часто болючих сюжетів. Вона обирає історії, що вимагають не видовищ, а емпатії: про війну, втрати та силу духу. І саме це робить її роботи вартими уваги.