Пішов з життя Леонід Марченко: актор, який подарував нам Петра Савчука

88-річний актор театру і кіно Леонід Марченко, відомий роллю Петра Савчука у фільмі «В бій ідуть лише старі», помер. Він прожив довге життя, понад 60 років віддавши сцені Київського театру юного глядача.
Леонід Марченко був одним із тих акторів, чиє обличчя впізнають одразу, але не завжди можуть назвати ім'я. Для мільйонів глядачів він назавжди залишиться молодим Петром Савчуком — тим самим «Смуглянкою» з культової стрічки Леоніда Бикова. Однак за цією роллю стояло десятиліття щоденної праці на театральній сцені, якій Марченко присвятив понад 60 років життя.
Народився майбутній актор у Києві. Його шлях у мистецтво почався з театральної студії при театрі імені Івана Франка. Далі була робота на Київській студії телебачення, а з 1963 року — сцена Київського театру юного глядача на Липках. Саме це місце стало для нього другим домом на довгі роки.
Широку популярність Марченку принесло кіно. У 1970-х роках він зіграв роль Петра Савчука у фільмі Леоніда Бикова «В бій ідуть лише старі». Ця стрічка стала класикою, а образ молодого музиканта, який потрапив у вир війни, надовго закарбувався у пам'яті глядачів. Втім, у фільмографії актора було чимало й інших робіт.
З роками зовнішність Марченка змінилася — від темноволосого юнака з військової драми до сивого театрального ветерана. Фотографій останніх років його життя збереглося небагато, адже актор не прагнув медійної популярності, віддаючи перевагу тихій театральній роботі.
За своє життя Марченко створив близько п'ятдесяти театральних образів. Особливе місце серед них займала роль Фірса у виставі «Вишневий сад» — саме її колеги вважали улюбленою роботою актора.
В останні роки Леонід Марченко з'являвся на екрані нечасто. Серед пізніх робіт — участь у серіалі «Нюхач». Останньою ж зафіксованою стрічкою у його фільмографії стала картина «Дорога на захід» 2015 року, де він працював як актор озвучення.
Прощання з актором відбудеться 2 вересня у Театрі юного глядача на Липках — там, де минуло понад шість десятиліть його творчого життя. Це символічне завершення довгого шляху, присвяченого служінню мистецтву.







