«Клубок змій, що цілуються»: Бужинська про те, як конкуренція з Повалій змінила її кар'єру

Усе почалося з чужої пісні, заспіваної своїм голосом. 1994 року Катерина Бужинська поїхала до Москви на популярний телеконкурс і виконала там композицію українською. Вибір упав на «Востаннє» з репертуару Таїсії Повалій — тоді, за словами Бужинської, вони товаришували з родиною співачки, і дозвіл на виконання отримали.

«Ми вирішили, що добре буде в Москві заспівати саме українською. Я вибрала пісню „Востаннє“ з репертуару Таїсії Повалій. Це була потужна вокальна пісня з великим діапазоном — не кожен міг би таке заспівати. Знімальна група каналу УТ-2 про мене тоді зняла цілу програму: такі були щасливі, що українка на російському конкурсі співала соловʼїною», — розповіла артистка в інтерв'ю blik.ua.

Після повернення до України, згадує Бужинська, її зустрічала знімальна група УТ-2. Той виступ став одним із перших важливих епізодів її кар'єри. Та згодом, за її словами, теплі стосунки з Повалій почали змінюватися — і причиною вона називає власне професійне зростання та появу конкуренції.

Показовим Бужинська вважає 1999 рік. На премії «Людина року» вона отримала нагороду в номінації «Юний талант» і виконала перед гостями пісню «Лід». Тоді ж, за її словами, ширилися розмови про нібито вкрай роздратовану реакцію Повалій на цей успіх.

«Тая тоді часто запрошувала мене у свої концерти співати, як молодий талант. Ми дійсно дружили і все було добре до того моменту, коли я підросла й почала створювати загрозу Повалій як конкурентка. Пліткували, що Повалій той мій шалений успіх переживала так важко, що їй навіть „швидку“ викликали», — зізналася виконавиця.

Остаточно стосунки зіпсувалися, за її словами, через історію зі Стасом Михайловим. Російський співак, який на той час був на піку популярності, приїхав до України, щоб познайомитися з трьома артистками — Білик, Повалій та Бужинською. З Катериною він навіть записав спільну композицію «Королева натхнення».

2011 року артисти планували відзняти на цю пісню кліп в Одесі, проте задум так і не втілили. Бужинська стверджує, що згодом дізналася про нібито втручання Ігоря Ліхути, який був чоловіком і продюсером Повалій.

«Мені передали його слова: „Навіщо нам молода конкурентка? Її в Москві не буде“. Тоді мені здавалося, що то зрада, а нині дякую їм, що я не там», — пригадала співачка.

Саме ця ситуація, за словами Бужинської, поставила крапку на її стосунках з Повалій та Ліхутою. Водночас артистка зізнається, що подібні конфлікти й конкуренція у шоубізнесі для неї не стали несподіванкою: «Я завжди кажу, що шоубізнес — це клубок змій, що цілуються».

Історія тридцятирічної давності звучить сьогодні не лише як мемуар. Це розповідь про те, як мистецьке середовище переплітає дружбу, заздрість і розрахунок, а мова пісні — українська на чужій сцені — з часом набуває зовсім іншого звучання, ніж те, що в ній чули тоді.