C CommaШоубіз, зірки, музика

«Документальний серіал» про Європу: чому Чехія вислала російських знімальників

·223 слівредакція
«Документальний серіал» про Європу: чому Чехія вислала російських знімальників

У Празі затримали й допитали двох росіян, які приїхали з Німеччини знімати «документальний серіал» для Telegram-каналу, пов'язаного з російським Міноборони. Обох зобов'язали покинути країну протягом трьох днів.

Чеські правоохоронці затримали та допитали Віталія Чащухіна й Ігоря Долматова — росіян, які прибули до Чехії з Німеччини, аби знімати «документальний серіал» для Telegram-каналу «Рыбарь». Цей канал близький до Міністерства оборони РФ. Після допиту обом наказали залишити територію країни впродовж трьох днів.

На допиті чоловіки назвалися працівниками російської газети «Известия», яка перебуває під санкціями Євросоюзу. За інформацією чеських журналістів, Чащухін після цього виїхав з Чехії, але залишився в межах єврозони: він давно мешкає в Німеччині й звідти співпрацює з російськими підсанкційними медіа. Організатор зйомок, московський документаліст Борис Дворкін, розповів, що допит Чащухіна тривав близько дев'яти годин, після чого той нібито повернувся до ФРН.

Про долю другого росіянина, оператора Ігоря Долматова, подробиць немає — невідомо, чи він уже покинув Чехію. Чеські правоохоронці продовжують перевіряти діяльність Чащухіна і поінформували про це німецьких колег.

Канал «Рыбарь» очолює Михайло Звінчук, колишній співробітник пресслужби Міноборони РФ. За даними чеських журналістів, його представники знімали в Шенгенській зоні «документальний серіал» про соціально-політичну та економічну ситуацію в Європі. Організатором зйомок виступав Борис Дворкін, чиї інші проєкти підтримує російський фонд «История Отечества», який очолює директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін.

У Празі чеські журналісти влаштували знімальній групі зустріч з експертом із дезінформації та на приховану камеру записали зізнання Чащухіна про роботу на «Рыбарь».

Історія з висланням — це не лише епізод із прикордонної хроніки. Вона показує, як медійні проєкти, що подають себе як документалістику, перетинаються з інтересами державних структур і санкційними списками. Питання, яке постає після таких випадків, стосується не окремих осіб, а самої межі між журналістикою та роботою на замовлення — і того, наскільки прозоро цю межу бачать країни, куди приїздять знімальні групи.

Читайте також