Футбольний Маяк із Сарн: як аматорський клуб підкорює Україну

У Сарнах, райцентрі на Рівненщині, футбольне життя вирує не гірше, ніж у обласних центрах. Місцевий «Маяк», заснований ще 1980 року, давно став гордістю регіону: вісім чемпіонств області, п'ять кубків і чотири суперкубки. Але справжній резонанс команда викликала нещодавно, коли в Кубку України вибила полтавську команду, яка ще минулого сезону виступала в УПЛ.

Ця перемога привернула увагу до клубу з містечка, яке зазвичай не асоціюється з великим футболом. Історія «Маяка» — це не просто спортивні результати, а історія про те, як аматорський колектив із провінції збирає довкола себе людей, які могли б грати на значно вищому рівні.

Найцікавіше в цій історії — несподіване амплуа Владислава Кулача. Відомий форвард із досвідом виступів в Україні та за кордоном приїхав до Сарн, щоб грати, але зрештою став ще й головним тренером. Ініціативу виявив сам Кулач, а спортивний директор Олександр Жданюк, який тимчасово відійшов від тренерської роботи через дискваліфікацію, підтримав цю ідею. Тепер на тренуваннях Кулач поєднує роль гравця та наставника: бігає з м'ячем, а паралельно робить нотатки у блокноті та підказує партнерам.

«Для мене це велика нагода працювати, поєднувати і набиратися досвіду, тільки в іншій сфері. Дуже цікаво, дуже переживаю, трошки інші емоції. Але кайфую, чесно, зараз я кайфую», — зізнається Кулач.

Склад «Маяка» сьогодні — це справді збірна історій. Поруч із місцевими вихованцями тут грають люди з досвідом УПЛ: Андрій Тотовицький, Михайло Сергійчук, Андрій Беженар, який паралельно тренує дітей у структурі «Епіцентра». Є навіть Іван Борисенко, який раніше був військовим, та Сергій Заєць, що встиг пограти у професійний баскетбол. Усі вони, за словами Жданюка, змінили не лише якість гри, а й ставлення до тренувального процесу.

Особливе місце в команді займає воротар Андрій Тимошицький. Він у «Маяку» з 2010 року, виріс у Сарнах і лише один сезон провів поза рідним клубом. Саме він став героєм пам'ятної перемоги над полтавчанами, відбивши вирішальний пенальті у серії. Сам голкіпер скромно зауважує: «Пенальті — це завжди десь 90% фарту. Вийшло, що вгадав кут, м'яч летів на комфортній висоті. З моїми даними, з моїм зростом, з моєю довжиною рук вийшло так, що зловив і допоміг команді пробитися далі».

«Маяк» не приховує амбіцій вийти в професійну лігу, але керівництво обережне в прогнозах. Президент клубу Віталій Питель, за словами Жданюка, живе футболом 24/7, а міська влада підтримує команду. Поки що завдання — виграти те, чого бракує: «Маяк» двічі поспіль доходив до фіналу Кубка України серед аматорів, але обидва рази зупинявся за крок від трофею.

«Ми зараз у розквіті сил. Є серйозні амбіції на майбутнє, але будемо все робити поступово. Спочатку аматори, а далі вже будемо дивитися. Звичайно, думаємо і про професійну лігу, але поки не на сто відсотків на цьому зосереджені», — пояснює Жданюк.

Після тріумфу над полтавчанами «Маяк» чекає на новий виклик — матч 1/16 фіналу Кубка України проти «Базиса». Попри те, що жереб визначив сарненців господарями, матч, схоже, доведеться грати в Умані. Утім, у команді налаштовані не розслаблятися.

«Ми на тому ж рівні, як і ця команда. Ми не в Другій, не в Першій лізі, ми граємо майже на одному рівні, тому розслаблення не може бути. Будемо готуватись як до кожної гри», — каже Кулач.

Уболівальники «Маяка» — окрема історія. Вони регулярно їздять за командою на виїзди, іноді клуб навіть віддає їм великий автобус, а самі футболісти вирушають на матч меншим. Це та підтримка, яка перетворює звичайну аматорську команду на справжнє місцеве явище.

Сарненський «Маяк» зараз — це не просто футбольна команда. Це історія про те, як у маленькому місті можуть зібратися люди, здатні творити сенсації. І хто знає, можливо, саме цей сезон стане для них переломним.