Кабаєв про молодіжний ЧС-2015: безтурботний футбол і «прикольна аура» Петракова

Десять років тому молодіжна збірна України вирушила на чемпіонат світу до Нової Зеландії. Для Владислава Кабаєва, нині вінгера київського «Динамо», це був не просто турнір, а перша велика подорож у футбольний світ — із чужими містами, іншим побутом і відчуттям, що грати можна без тягаря на плечах.

«Було класно, було таке безтурботне життя. Ти їхав туди, не було ніякого тиску на тебе. Я побачив світ, побачив, як люди живуть, ми дійсно там демонстрували хороший футбол. В нас був прикольний тренер Петраков», — розповів футболіст в інтерв'ю Денису Бойку.

За словами Кабаєва, на тому турнірі він регулярно потрапляв до стартового складу й оцінює власну гру як вдалу. Команда дійшла до 1/8 фіналу, де поступилася Сенегалу; сам гравець тоді ж отримав травму. Попри це, враження від поїздки залишилися світлими.

«Час був дійсно класний, я задоволений, що я потрапив. Плюс в мене були дуже класні конкуренти в той час — Радченко, коли дебютував за Металіст, Діма Білоног. Так вийшло, що на мене зробили ставку — думаю, на той час я її виправдав», — сказав він.

Конкуренція за місце в складі, згадана Кабаєвим, — окрема лінія тієї історії. Молодіжні збірні завжди тримаються на межі між талантом і випадком: хтось виграє боротьбу за позицію і запам'ятовується, хтось зникає з радарів. Те, що футболіст пам'ятає імена тих, із ким змагався за місце, багато говорить про те, наскільки щільним був той склад.

Окремо Кабаєв висловив бажання побачити Петракова не в збірній, а в клубі.

«Мені б хотілося подивитися на нього в якомусь клубі. В збірній — це така специфічна робота, а от у клубі мені б хотілося подивитися на нього. Хоче він цього чи ні — я не знаю, вже сто років його не бачив. Але в клубі — так, мені б хотілося на нього подивитися, в нього така аура прикольна», — додав футболіст.

Олександр Петраков очолював збірну України у 2021–2022 роках, а до того працював із різними віковими категоріями, здобувши з командою U-20 титул чемпіона світу. Останнім місцем його роботи була збірна Вірменії, яку він залишив у 2024 році.

У цих спогадах є проста, але важлива річ: у футболі часто згадують тактику, результати й трансфери, але залишається щось менш вимірюване — атмосфера, яку створює тренер. Кабаєв описує її словом «аура». Можливо, саме тому той турнір у Новій Зеландії для нього досі не просто рядок у біографії, а спогад про час, коли гра давалася легко.