Микола Гнатюк: 74 роки, Німеччина і тиха пауза співака, чиї пісні знає кожен

Бувають голоси, які запам'ятовуються не силою, а інтонацією — тією, що лишається в пам'яті навіть тоді, коли сама пісня вже забулася. Для кількох поколінь українців таким голосом був Микола Гнатюк. 14 вересня йому виповнюється 74 роки, і це та дата, коли варто згадати не лише пісні, а й те, як склалася доля людини, що їх виконувала.

Микола Гнатюк народився на Хмельниччині. Його молодший брат — Анатолій Гнатюк, відомий український актор, співак і ведучий «Лото-забави». «В нас хороші, братські стосунки. Він старший на 12 років, і я завжди до нього прислухаюся. Тим більше, що він дуже мудра людина — завжди був таким», — розповідав Анатолій в одному з інтерв'ю.

Шлях Миколи Гнатюка до сцени починався з музично-педагогічного факультету Рівненського педагогічного інституту. Далі були ансамбль «Ми — одесити» і гастролі з ВІА «Дружба», який вважають найстарішим колективом СРСР. У 26 років він переміг на конкурсі артистів естради в Запоріжжі (1978), а за рік посів третє місце на всесоюзному конкурсі — і це відкрило йому дорогу за кордон.

1980 року Гнатюк здобув перше місце на фестивалі «Інтербачення» в польському Сопоті з піснею «Танец на барабане». Згодом він розповідав про епізод, пов'язаний із Аллою Пугачовою, яка була в журі конкурсу. За його словами, напередодні виступу Примадонна запросила його на вечірку, аби спробувати напоїти, тримаючи за собою власного фаворита. Гнатюк здогадався про наміри, непомітно вийшов із ресторану через чорний хід і повернувся до готелю готуватися до виступу. «Я не пішов в це коло… Це могло задіти, що я, як би, свого тримаюся. Але я це робив не з гордості. Це якийсь захист. Це спрацьовує автоматично. І можливо, це якось заділо. У нас, слава богу, у неї (Пугачової — ред.) своє життя, у мене — своє», — згадував співак у 2020 році.

1981 року він виконав «Птица счастья» — і пісня швидко стала хітом свого часу. Але справжня народна слава прийшла пізніше, вже після переїзду до Німеччини. Офіційно Гнатюк був одружений лише раз, має сина Олександра (1983). Із дружиною, журналісткою Наталією, він познайомився під час інтерв'ю. Після аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року родина виїхала до Німеччини, і життя на дві країни зрештою зруйнувало шлюб.

1987 року композитор Олександр Морозов написав для Гнатюка нові пісні, які дали поштовх до відродження кар'єри. Саме тоді виконавець отримав звання Народного артиста України, а його «Час рікою пливе» та «Ой, смереко!» стали тими піснями, які знають майже кожен. Популярність трималася роками, але згодом інтерес до артиста поступово згас.

Після цього Гнатюк захопився релігією і мало не подався у монахи. Певний час він навіть записував церковні композиції під псевдонімом Анастасій.

Наприкінці 2023 року співак переїхав із України до Німеччини, де живе й працює фінансовим директором його син Олександр. Про це розповів брат артиста. «Микола взяв творчу паузу, та і вік уже такий, поважний. У Німеччині не виступає. Але я переконаний, що він повернеться в Україну і ще буде співати для нашого народу. Ми з ним постійно на зв'язку. Микола є дуже віруючою людиною, молиться за нас і нашу перемогу. І ми ще точно разом заспіваємо», — поділився Анатолій Гнатюк.

Історія Миколи Гнатюка — це історія про те, як пісня може пережити сцену, стадіони й навіть епоху. Сьогодні він далеко від України, але «Ой, смереко!» не потребує його присутності, щоб звучати. Питання лише в тому, чи почуємо ми колись цей голос знову — не з архіву, а з живої сцени.