Ольга Юнакова: як зірка 90-х знайшла нову сцену в Іспанії

У другій половині 90-х її голос звучав із кожного телевізора, а кліпи потрапляли до культового хіт-параду «Територія А». А потім Ольга Юнакова ніби розчинилася. Без скандалів, без прощальних концертів, без гучних заяв. Просто одного дня зірка української естради перестала з'являтися на екранах — і навколо цього зникнення почали рости здогадки.

Насправді нікуди вона не зникла. Ольга Юнакова народилася у Львові 12 лютого 1971 року, і на сцену вийшла ще дитиною. Професійний відлік її історії почався 1990-го, коли вона стала солісткою гурту «Пліч-о-пліч». Уже наступного року здобула першу премію фестивалю «Тарас Бульба» та другу премію «Червоної рути», а згодом стала лауреаткою «Таврійських ігор». Виступ гурту з Юнаковою на «Червоній руті» 1991 року й досі зберігається в архіві Суспільного — своєрідний звуковий зліпок тієї епохи.

У 1995 році співачка вирішила, що гурту їй замало, і пішла у сольне плавання. Серед її тогочасних робіт — «Вогонь і Лід», «Ти вір мені», «Оле, Оля». Сценою вона не обмежилася: після переїзду до Києва працювала телеведучою, стала співвласницею студії звукозапису, навчалася режисури й далі випускала музику. У її дискографії з'явилися альбоми «Я за любов'ю», «Увійди в мій сон», «Я хочу так». На «зірку одного хіта» це аж ніяк не скидалося.

А потім була Іспанія. У 2014 році Ольга разом із чоловіком Степаном та доньками вирушила автомобілем на відпочинок — і родина вирішила залишитися там назавжди. «Це їхнє бажання залишитися тут — я цього не планувала», — згодом розповідала співачка про рішення доньок. Оселилися на півдні країни, у Марбельї. Перший час, за її словами, переїзд давався зовсім не так романтично, як виглядає іспанське узбережжя на фотографіях. Її продовжували запрошувати на українські телепрограми, і відмовлятися від роботи було боляче.

Та сцену Юнакова насправді не покинула. В Іспанії вона викладає вокал, створила дитячий музичний колектив, виступає на приватних заходах та іноді працює ведучою. Разом із родиною кілька років організовувала музичний фестиваль — доки ці плани не перекреслила пандемія. У неї та чоловіка три доньки: Тереза, Єва та Моніка. Старша обрала творчу професію — навчалася відеографії, монтажу, фотографії та звукорежисури й допомагала мамі з роботою.

А ще колишня зірка українських телеекранів знайшла доволі несподіване хобі: разом із чоловіком реставрує старі меблі, а сама захопилася ляльковими будиночками та створенням мініатюр із полімерної глини.

Після початку повномасштабного вторгнення Юнакова долучилася в Іспанії до допомоги українцям, які були змушені залишити домівки: волонтерила на пунктах допомоги та розповідала про підтримку, яку біженці отримували від місцевих. Водночас не приховувала ставлення до колег, які після початку війни обрали Росію, — зокрема різко висловлювалася про Таїсію Повалій та її публічні зізнання в любові до країни-агресорки.

Історія Ольги Юнакової — це не історія втраченої зірки. Це радше нагадування про те, що митець не зникає, коли його перестають показувати в прайм-тайм. Він просто знаходить іншу сцену — меншу, тихішу, подекуди далеку від телекамер. Іноді нею стає клас вокалу, іноді — майстерня з мініатюрами. Головне, що музика лишається.