«Камуфляж» Микити Гібаленка покажуть у Гамбурзі: історія про дім, війну й пошук себе
Ігровий повнометражний дебют українського режисера Микити Гібаленка «Камуфляж» увійшов до програми Гамбурзького кінофестивалю. Стрічка про студента з України, який будує життя в Німеччині, а тоді опиняється між двома світами, звучить як розмова про досвід, знайомий багатьом.
Фільм «Камуфляж» покажуть у секції Große Freiheit — «Велика свобода». Це повнометражний ігровий дебют Микити Гібаленка, і вже сама назва секції ніби задає тон: свобода тут не гасло, а територія, яку героєві ще належить освоїти.
Історія починається у 2021 році. Двадцятидвохрічний Віталій залишає в Україні матір Тетяну та сестру Євгенію — він їде до Мюнхена, бо мріє про нове студентське життя. Адаптація дається важко, але згодом хлопець знаходить своє місце у студентській театральній трупі. Усе змінює повномасштабне вторгнення Росії в Україну: Євгенія та Тетяна змушені виїхати за кордон, і за одну ніч Віталій опиняється перед глобальним політичним напруженням та власними сімейними конфліктами. Розриваючись між двома світами, він шукає відповідь на питання, де саме його місце.
Режисер каже, що ця розповідь багато в чому переплітається з його власною біографією: «З одного боку, ця історія пов'язана з моїм власним досвідом: міграцією до Німеччини у 2013 році, пошуками нового дому та зростаючим бажанням відновити зв'язок з моїм українським корінням після початку повномасштабного вторгнення Росії». За його словами, «Камуфляж» досліджує дилему життя між різними ідентичностями через подорож головного героя. Водночас Гібаленко наголошує: це не тільки індивідуальна історія дорослішання. Міграція та війна — колективний екзистенційний досвід, тому поряд з долею Віталія автори свідомо розкривають і інші.
Світова прем'єра драми відбулася у секції Giornate degli Autori на Венеційському міжнародному кінофестивалі. Тепер стрічка вирушає до Гамбурга: Filmfest Hamburg — щорічний публічний фестиваль, який проходить щоосені. У десяти секціях тут показують близько 120 національних і міжнародних картин, серед них світові, європейські та німецькі прем'єри, а програма охоплює артхаус, телевізійні постановки й інноваційне мейнстримне кіно. Організатори бачать подію як простір для кінематографічних відкриттів і культурного обміну. З 2025 року фестиваль також проводить Дні кіноіндустрії, які після Берлінале вважають одними з найважливіших галузевих зустрічей у форматі B2B для німецької та європейської кіноіндустрії. Цьогоріч фестиваль триватиме з 24 вересня до 3 жовтня.
Микита Гібаленко вивчав інженерію в Національному технічному університеті України в Києві, а 2013 року переїхав до Мюнхена, де завершив навчання. З 2019-го він опановував режисуру у Вищій школі теле- та кінотехніки. Його короткометражка «Я бачу їхній розквіт» (I See Them Bloom) 2023 року потрапила до двадцяти номінатів Німецької премії короткометражного кіно.
Коли дебютна повнометражна робота говорить про міграцію не як про географію, а як про стан постійного перекладу себе, гамбурзький показ перестає бути просто ще однією фестивальною зупинкою. Це нагода побачити, як приватна історія дорослішання вбирає в себе колективний досвід — і залишається відкритим питанням про дім.
