C CommaШоубіз, зірки, музика

«Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка — на Нью-Йоркському кінофестивалі

·206 слівредакція
«Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка — на Нью-Йоркському кінофестивалі

Відреставрований дебютний фільм Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих» покажуть на Нью-Йоркському кінофестивалі. Стрічку, яку радянська цензура тримала під забороною понад 20 років, представлять світовій аудиторії у вересні.

Цьогорічний Нью-Йоркський кінофестиваль, що триватиме з 25 вересня по 12 жовтня, включив до своєї програми показ відреставрованої стрічки Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих». Це не просто кінопоказ, а повернення до глядача одного з найбільш поетичних творів українського кіно.

«Це не просто кіно. Це чиста візуальна поезія, загорнута у форму притчі. Це історія про літнього чоловіка, який доглядає криницю та ділиться водою з кожним подорожнім. У вимираючому селі він стає живим містком між минулим і теперішнім. Його спогади та реальність переплітаються, перетворюючи стрічку на глибоку філософську поему про час, пам'ять та наше коріння», — описують стрічку в Національній спілці кінематографістів України.

Для Іллєнка, який прославився як оператор «Тіней забутих предків», ця робота стала режисерським дебютом. Однак перший же фільм митця викликав шалений спротив радянської влади. Через український зміст стрічку заборонили, і вона понад два десятиліття пролежала на полицях. Лише наприкінці 80-х глядачі нарешті змогли її побачити.

Сьогодні, завдяки реставрації, виконаній компанією Fixafilm, кожен кадр цієї унікальної стрічки відновлено. Як зазначають у спілці, тепер увесь світ має змогу оцінити неповторний візуальний стиль українського поетичного кіно у високій якості.

Нью-Йоркський кінофестиваль — один із найстаріших і найпрестижніших у США. Його особливість у тому, що тут немає конкурсної програми: організатори зосереджуються на демонстрації найкращих нових досягнень світового кінематографа. Показ «Криниці для спраглих» — це визнання не лише історичної ваги фільму, а й його позачасової художньої сили.

Ця подія — ще один крок до повернення української кінокласики у світовий культурний контекст, якого вона була позбавлена десятиліттями.

Читайте також