Кіт Гарінгтон змінює меч на мантію: нова «Повість про двоє міст»

Лондонський адвокат замість Півночі й Довгої ночі. Кіт Гарінгтон, чиє обличчя роками асоціювалося з Джоном Сноу, приміряє інший образ — Сідні Картона, захисника, який береться за справу французького емігранта Шарля Д'Ербле. Прем'єра відбулася 6 вересня на MGM+.

Сюжет закручується навколо Люсі Манетт, яка довгі роки вважала батька мертвим. Усе змінює зустріч із Д'Ербле: він розповідає їй, що батько, ймовірно, живий. Та щойно з'являється ця надія, виникає нова загроза — самого Д'Ербле заарештовують і звинувачують у зраді, що обіцяє серйозне покарання. За його захист береться Картон, і поки триває робота над справою, між героями визріває складна особиста лінія, де взаємність — річ зовсім не гарантована.

Тлом для всіх цих перипетій стає Франція напередодні революції: невдоволення зростає, а протистояння між людьми різних переконань загострюється з кожною сценою.

Над проєктом працювали Federation Stories і Thriker Films за підтримки BBC One, а режисерське крісло зайняв Річард Кларк, чий досвід охоплює «Доктора Хто» та «Чужоземку». Творці свідомо відмовилися від стрімкого пригодницького ритму: у фокусі залишаються персонажі, їхні стосунки та дух епохи. Візуально серіал витриманий у похмурих тонах, що перегукуються з похмурістю самої історії.

Перша серія вже зібрала 7,5 бала на IMDb. Відгуків на Rotten Tomatoes поки обмаль, тож остаточні висновки робити зарано, але окремі реакції вже привертають увагу: один із глядачів особливо відзначає кульмінацію та фінал, називаючи їх дуже сильними.

Сезон налічує лише чотири епізоди. Після «Recalled to Life», що вийшов 6 вересня, 20 вересня з'явиться «Mother's Ruin», а 27 вересня — «Resurrection Man». Тобто вже наприкінці вересня історію можна буде подивитися цілком, а тим, хто не любить чекати між серіями, достатньо дочекатися фінального епізоду.

Класичний роман із його вічною темою жертви й відкуплення щоразу знаходить нове дихання на екрані. Питання лише в тому, чи вдасться чотирьом серіям умістити всю густоту діккенсівської прози — і чи стане ця спроба ще одним приводом повернутися до першоджерела.