Відреставровану «Криницю для спраглих» Іллєнка покажуть у Нью-Йорку

У програмі 64-го Нью-Йоркського кінофестивалю, що триватиме з 25 вересня до 12 жовтня, з’явиться відреставрована версія фільму Юрія Іллєнка «Криниця для спраглих». Стрічку 1965 року, створену на кіностудії імені Олександра Довженка, називають взірцем чистої візуальної поезії, загорнутої у форму притчі.

Сюжет розгортається навколо літнього чоловіка, який доглядає криницю у вимираючому селі та щедро ділиться водою з кожним мандрівником. Його постать стає живим містком між минулим і сьогоденням, а спогади головного героя переплітаються з реальністю, перетворюючи фільм на філософську поему про час, пам’ять і коріння.

«Криниця для спраглих» стала режисерським дебютом Іллєнка, і саме ця робота потрапила під тотальну цензуру радянської влади. Глядачі змогли познайомитися зі стрічкою лише наприкінці 1980-х років.

Юрій Іллєнко — постать, яку за значущістю порівнюють із Олександром Довженком. Він один із ключових представників українського поетичного кіно, оператор, режисер і сценарист. Освіту здобув на операторському факультеті Всесоюзного інституту кінематографії в Москві, який закінчив 1960 року. Його дипломна робота «Прощавайте, голуби» принесла перші нагороди на міжнародних фестивалях у Празі та Локарно. У 1963 році Іллєнко виступив оператором культових «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова.

Загалом режисер поставив 11 стрічок, чотири з яких увійшли до списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно: «Криниця для спраглих», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою» та «Легенда про княгиню Ольгу». Його доробок відзначено преміями імені Тараса Шевченка (1991) та Олександра Довженка (2005), нагородами кінофестивалів у Салоніках, Каннах (премія ФІПРЕССІ), Мельбурні та премією Британської кіноакадемії.

Окрім фільмів, Іллєнко залишив по собі теоретичну спадщину — він автор першого українського підручника з кінорежисури «Парадигма кіно» та тритомної автобіографії «Юрка Іллєнка доповідна апостолові Петру. Автопортрет альтер его».

Нью-Йоркський кінофестиваль, який із 1963 року проводить організація Film at Lincoln Center, — один із найстаріших і найпрестижніших неконкурсних кінооглядів США. Його основна програма Main Slate об’єднує роботи визнаних майстрів і нових авторів, а окремі секції присвячені короткометражним, експериментальним та відреставрованим фільмам. Показ «Криниці для спраглих» у такій компанії — ще одне підтвердження, що українська класика звучить у світовому кіноконтексті не як музейний експонат, а як живий голос, який нарешті почули.